“Хто каже, що в Ньому перебуває, той має жити так само, як жив Він” (1 Івана 2:6). БМ 350.1
Життя апостола Івана — приклад правдивого освячення. За роки близького спілкування із Христом він часто отримував застереження від Спасителя і приймав ці докори. Коли Іванові відкрився характер Божественного Вчителя, він побачив власні вади; це викриття упокорило його… Сила й ніжність, велич та лагідність, могутність і терпіння, побачені ним у щоденному житті Божого Сина, наповнювали його душу захопленням. Він підкорив свою образливу, честолюбну вдачу перетворювальній силі Христа, і Божественна любов змінила його характер. БМ 350.2
Життя Юди разюче відрізнялося від життя Івана… Іван щиро боровся зі своїми вадами, а Юда чинив опір сумлінню і поступався спокусі, усе більше зміцнюючись у гріховних звичках… БМ 350.3
Іван і Юда представляють тих, хто називає себе послідовниками Христа. Обидва учні мали однакові можливості вивчати Божественний Взірець і наслідувати Його. Обидва були тісно пов'язані з Ісусом і мали перевагу слухати Його вчення. У кожного були серйозні вади характеру, і обидва мали доступ до Божественної перетворювальної благодаті. Але якщо один покірно навчався від Ісуса, то другий залишався лише слухачем, а не виконавцем слова. Один, щоденно помираючи для свого “я” та перемагаючи гріх, освячувався істиною; інший, опираючись перетворювальній силі благодаті й потураючи егоїстичним бажанням, опинився в рабстві сатани. БМ 350.4
Перетворення характеру, яке ми бачимо в житті Івана, є наслідком спілкування із Христом. У характері людини можуть бути помітні вади, але коли вона стає справжнім учнем Ісуса, сила Божественної благодаті змінює й освячує її. Споглядаючи, як у дзеркалі, славу Господа, вона змінюється від слави в славу, доки не уподібниться до Того, Кого вона любить (Дії апостолів, c. [557-559]). БМ 350.5