“Я звершив добрий подвиг, закінчив свій біг, зберіг віру. А тепер приготовлено мені вінець праведності, який того дня дасть мені Господь, справедливий Суддя; і не тільки мені, а й усім, що полюбили Його прихід” (2 Тим. 4:7, 8). БМ 393.5
За все своє довге служіння Павло ніколи не похитнувся у вірності Спасителеві. Де б він не перебував: перед розгніваними фарисеями чи римськими властями; перед розлюченим натовпом у Лістрі чи грішниками, ув'язненими в македонському підземеллі; поруч з охопленими жахом моряками на потопаючому судні чи стоячи перед Нероном, — апостол ніколи не соромився справи, котру захищав. Єдиною великою метою його християнського життя було служіння Тому, Ім'я Котрого колись викликало в нього презирство; жодна опозиція, жодне переслідування не могли відвернути його від цієї мети (Дії апостолів, c. [500]). БМ 393.6
Павло втілював у життя істини, котрих навчав, і в цьому була його сила. Він глибоко усвідомлював свою відповідальність і трудився у тісній співпраці із Джерелом справедливості, милості й істини… Любов Спасителя була для нього постійним стимулом, який підтримував його в боротьбі з власним “я” та злом, коли, працюючи для Христа, він наполегливо йшов уперед усупереч неприязні світу та протидії ворогів. БМ 394.1
У цей небезпечний час Церква потребує цілої армії працівників, які, подібно до Павла, виховали б себе для корисної праці, мали глибокий духовний досвід і були сповнені запалу й щирості. Існує потреба в освячених самовідданих людях, які не злякаються випробувань та відповідальності; людях мужніх і правдивих, у серцях котрих живе Христос — “надія слави”. Вони “проповідують слово” вустами, яких торкнувся священний вогонь… БМ 394.2
Чи прийме наша молодь святу відповідальність з рук своїх батьків? Чи готується вона зайняти місця, що звільняються через смерть вірних служителів? Чи прислухаються вони до напутнього слова апостола, чи приймуть заклик до виконання обов'язку, незважаючи на егоїзм і честолюбство, котрі приваблюють молодь? (там само, c. [507, 508]). БМ 394.3