“Лютість — жорстокість, а гнів — то затоплення, та хто перед заздрістю встоїть?” (Прип. 27:4; див. також Чис. 12). БМ 115.4
Мойсей вислуховував звинувачення [Аарона і Маріям] мовчки. За довгі роки тяжкої праці та чекання в мідіянському краї він виховав у собі покірливість та довготерпіння, які допомогли йому терпляче зносити невір'я і нарікання народу, а також гордість і заздрість тих, котрі мали бути його постійними помічниками. Мойсей став найлагіднішою людиною на землі; ось чому йому, а не комусь іншому, були даровані Божественна мудрість і керівництво. Святе Письмо говорить: “Він провадить покірних у правді, і лагідних навчає дороги Своєї” (Псал. 25:9). Бог провадить покірних, бо вони сприйнятливі до науки й охоче приймають повчання… БМ 115.5
“І зійшов Господь у стовпі хмари, і став при вході скинії, та й покликав Аарона й Маріям… І запалав гнів Господній на них, — і Він пішов”. Як ознака Божого незадоволення, хмара залишила скинію, а Маріям виявилася ураженою хворобою. Вона стала “прокаженою, збілівши, як сніг”… Тепер їхня гордість була розбита вщент. Аарон визнав гріх і благав, щоб його сестра не була залишена на загибель від жахливої та смертельної кари. У відповідь на молитву Мойсея Маріям була очищена від прокази, однак повинна була протягом семи днів залишатися поза табором… БМ 115.6
Такий прояв Господнього незадоволення мав послужити застереженням для всього Ізраїлю, щоб у зародку придушити дух незадоволення і непідкорення керівництву. Якби заздрість і невдоволення Маріям не були належним чином покарані, вони призвели б до великого зла. Заздрість — це одна з найбільш притаманних сатані рис, які можуть проявитися в людині; за своїми наслідками вона найбільш згубна… Саме заздрість призвела до того, що небесна гармонія була порушена, а потурання їй принесло людям невимовне зло. “Бо де заздрість та чвари, там безладдя і всяке лихе діло” (Якова 3:16) (Патріархи і пророки, c. [384, 385]). БМ 116.1