Виправдані Його праведністю
Кажу-бо вам, що коли ваша праведність не перевищить праведності книжників і фарисеїв, то не ввійдете до Царства Небесного (Матв. 5:20). ВЯЖ 126.2
За часів Христа найбільшою помилкою людей було переконання, що звичайна згода з істиною вже є праведністю. Однак досвід показує, що для спасіння душі теоретичного пізнання істини недостатньо. Воно не приносить плодів праведності… Фарисеї вважали себе дітьми Авраама й вихвалялися отриманими від Бога пророцтвами, але ці переваги не вберегли їх від егоїзму, злоби, зажерливості й найпідступнішого лицемірства… ВЯЖ 126.3
Така ж небезпека існує й нині. Чимало людей вважають себе християнами лише тому, що дотримуються певних богословських догм. Але вони не втілюють істини в практичне життя. Ці люди не повірили в неї і не полюбили її, тому й не отримали сили та благодаті, котрі приходять через освячення істиною. Вони можуть визнавати віру в істину, але якщо це не робить їх щирими, добрими, терплячими, вибачливими і духовними, така віра буде прокляттям для них, а через них — прокляттям для світу. ВЯЖ 126.4
Праведність, якої навчав Христос, — це узгодження серця й життя з явленою Божою волею. Грішні люди можуть стати праведними, але за умови, що вони вірять у Бога та зберігають живий зв'язок із Ним. У такому разі справжнє благочестя піднесе думки й ушляхетнить життя. Тоді зовнішні форми релігії перебуватимуть у гармонії з внутрішньою чистотою християнина, а обряди, що складають частину служіння Богові, не будуть беззмістовними, як у лицемірних фарисеїв (Христос — надія світу, c. [309, 310]). ВЯЖ 127.1
Спасіння — безкоштовний Божий дар віруючому, даний винятково заради Христа. Неспокійна душа може отримати мир через віру в Христа, і цей мир буде сумірний з його переконанням та довірою. Він не може запропонувати власні добрі діла як підставу для спасіння своєї душі (Біблійний коментар АСД, т. 5, c. [1122]. Коментар Е. Уайт). ВЯЖ 127.2