Останній заклик милості
Бо повстане Господь, немов на горі Перацім; затремтить Він у гніві, немов у долині в Гів'оні, щоб Свій чинучинити, предивний Свій чин, щоб зробити роботу Свою, незвичайну роботу Свою! (Ісаї 28:21). ВЯЖ 397.5
З безпомилковою точністю Безмежний веде облік діянь усіх народів. Доки Його милість пропонується і закликає до покаяння, цей літопис залишається відкритим, але коли кількість беззаконь досягає певної, встановленої Господом межі, Він починає зливати Свій гнів. Літопис закривається, Божественне терпіння закінчується, і цим народам більше не пропонується милість. ВЯЖ 398.1
Спрямовуючи свій погляд крізь століття, пророк споглядав у видінні цей час. У наш час народи отримали небувалу милість від Бога… Але проти їхнього імені зазначено зростання гордості, жадібності, ідолопоклонства, презирства до Бога та низької невдячності. Вони стрімко наближають момент їхнього розрахунку з Богом… ВЯЖ 398.2
Криза швидко наближається. Різко зростає кількість злочинів, а це свідчить про те, що година Божого Приходу дуже близько (Свідчення для Церкви, т. 5, c. [208, 209]). ВЯЖ 398.3
Для нашого милосердного Господа покарання — це незвичайна робота. “… Як живий Я, — говорить Господь Бог, — не прагну смерти несправедливого” (Єзек. 33:11). Бог… “не вважає чистим винуватого” (Вих. 34:6, 7). “Господь довготерпеливий і великої поруги, та очистити винного — Він не очистить” (Наума 1:3). Страшними ділами, які звершить Його справедливість, Він відновить авторитет Свого зневаженого Закону. Про суворість покарання, яке спіткає винного, можна судити з того, як довго Господь відкладає Своє правосуддя. Народ, до якого Він ставиться з таким довготерпінням та якого не знищить, доки той не наповнить міру свого беззаконня в очах Божих, врешті-решт буде змушений випити чашу Його гніву, не змішаного з милістю (Велика боротьба, c. [627]). ВЯЖ 398.4
Якщо після того, як Господь зробив усе, що можна було зробити для спасіння людини, люди продовжують показувати своїм життям, що вони нехтують запропонованою милістю, — їхньою долею буде смерть; і це буде жахлива смерть, адже їм доведеться відчути агонію, яку відчував на хресті Христос. Тоді вони зрозуміють, що втратили, — вічне життя й безсмертну спадщину (Рев'ю енд Геральд, 5 серпня 1884 р.). ВЯЖ 398.5