Не всі правильно розуміють призначення молитви. Мета молитви не в тому, щоб поінформувати Бога про щось, чого Він не знає. Господу відомі таємниці кожної душі. Наші молитви не повинні бути довгими й гучними. Бог читає приховані думки. Ми можемо молитися в тайні, і Той, що бачить і таємне, почує й віддасть нам явно. ВМ 185.1
Молитви, піднесені до Бога з метою розповісти Йому про всі наші нещастя, у той час як ми зовсім не відчуваємо себе нещасними, — це лицемірні молитви. Господь бере до уваги молитву покаяння. “Бо так промовляє Високий і Піднесений, повіки Живущий, і Святий Його Ймення: пробуваю Я на Височині та в святині, і з зламаним та з упокореним, щоб оживляти Духа скромних, і щоб оживляти серця згноблених!” (Ісаї 57:15). ВМ 185.2
Молитва не призначена викликати якусь зміну в Богові, натомість приводить нас до єдності з Богом. Вона не заміняє собою обов'язку. Як би часто й щиро ми не виголошували свої молитви, вони не будуть прийняті Богом замість наших десятин. Молитва не оплатить наші борги перед Богом… ВМ 185.3