Внутрішня праведність виявляє себе зовні. Хто володіє внутрішньою праведністю, той не буде жорстокосердим та неспівчутливим, натомість з дня на день перетворюватися в образ Христа, переходячи від сили до сили. Освячена істиною людина матиме самовладання, прямуючи слідами Христа, доки благодать не приведе її до слави. Праведність, якою ми виправдовуємося, — це зарахована нам праведність, а праведність, якою ми освячуємося, — наділена праведність. Перша дає нам право на Небо, а друга робить нас придатними для Неба (Рев'ю енд Геральд, 4 червня 1895 р.). ВМ 21.2