Зробімо святе Слово Боже предметом нашого дослідження, упроваджуючи його святі принципи в наше життя. Будемо ходити перед Богом у лагідності й покорі, щодня виправляючи свої помилки. Не будемо розділяти душу з Богом своїм самолюбством і гордістю. Не плекайте почуття власної вищості, вважаючи себе кращими за інших. “Хто вважає, що він стоїть, нехай стережеться, щоб не впав” (1 Кор. 10:12). Підкоривши свою волю волі Христа, ви матимете мир і спокій. Тоді в серці запанує любов Христа, підпорядковуючи на послух Спасителеві таємні мотиви ваших учинків. Запальна, легко збудлива натура буде пом'якшена й упокорена єлеєм Христової благодаті. Усвідомлення прощених гріхів принесе мир, який перевершує всяке розуміння. Виникне щире бажання перемогти все, що стоїть на заваді християнській досконалості. Суперечності зникнуть. Людина, котра раніше була прискіпливою до ближніх, побачить у своєму характері значно більші вади. ВМ 49.5
Деякі люди, слухаючи істину, переконуються в тому, що перебувають на протилежному до Христа боці. Вони визнають себе винними і розкаюються у своїх переступах. Покладаючись на заслуги Христа, виявляючи щиру віру в Нього, вони отримують прощення гріха. Перестаючи чинити зло та навчаючись робити добро, зростають у благодаті й пізнанні Бога. Ці люди розуміють, що повинні чимось жертвувати, аби відокремитися від світу, і, зваживши ціну, усе вважають за сміття, аби здобути Христа. Вони долучаються до армії Христа. На них чекає боротьба, і вони мужньо й бадьоро вступають до неї, воюючи зі своїми природними нахилами й егоїстичними бажаннями та підпорядковуючи свою волю волі Христа. Щодня звертаючись до Господа за благодаттю, щоб коритися Йому, вони одержують силу й допомогу. Це справжнє навернення. Отримавши нове серце, людина з покорою і вдячністю покладається на допомогу Христа. Вона приносить у своєму житті плід праведності. Колись любила себе; світські задоволення були для неї насолодою. Зараз її ідола скинуто і верховна влада належить Богові. Тепер ця людина ненавидить гріхи, котрі колись любила. Твердо й рішуче вона прямує шляхом святості (Наставник молоді, 26 вересня 1901 р.). ВМ 50.1