“Тому вийдіть з-поміж них і відділіться, — говорить Господь, — і не торкайтесь до нечистого, і Я прийму вас” (2Кор.6:17). ДПХ 290.1
Як люди, що додержують Божих заповідей, ми повинні залишити міста. Подібно до Єноха, ми маємо працювати в містах, але не жити у них. ДПХ 290.2
Наші установи повинні бути розташовані якомога далі від міст. Бог не хоче, щоб Його народ селився в місцях, де панують безлад і неспокій. Вони повинні зберегти своїх дітей, тому що поспіх, гамір, нестримний рух і неспокій знесилюють людський організм. Господь бажає, щоб Його народ оселявся у сільській місцевості, де можна обробляти землю, вирощувати фрукти й овочі, де діти могли б спостерігати за Божими ділами в природі. Я закликаю вас: виїжджайте з родинами з міст! ДПХ 290.3
Істину слід проповідувати незалежно від того, слухатимуть її люди, чи ні. У містах багато спокус. Нам слід планувати свою роботу так, щоб, за можливостю, зберегти нашу молодь від опоганення. ДПХ 290.4
У містах потрібно працювати на передових рубежах. Божий вісник якось запитав: “Хіба міста не повинні бути попереджені?” І відповідь: повинні, але Божий народ не повинен жити в них, а тільки їх відвідувати, застерігаючи про те, що чекає нашу Землю. ДПХ 290.5
Коли в народі переважає беззаконня, завжди чути голос,який застерігає і наставляє, подібно до того, як лунав голос Лота в Содомі. Все ж таки Лот міг би зберегти свою сім'ю від багатьох нещасть, якщо б не поселився в цьому нечестивому і опоганеному гріхом місті. Усе, що Лот зі своєю родиною робили у Содомі, вони так само могли зробити, якби оселилися в якомусь віддаленому від нього місці. Єнох ходив з Богом, і однак не жив у місті, опоганеному нечестями і насильством, як Лот у Содомі. ДПХ 290.6
Єнох не оселився з нечестивими людьми. Він перебував зі своєю родиною там, де була чиста атмосфера. Звідти він приходив до мешканців тодішнього світу з вісткою, даною йому Богом. Після проголошення вістки він знову повертався у свою відлюдну оселю, приводячи з собою тих, хто приймав пересторогу. ДПХ 290.7