“Хіба Бог не захистить вибраних Своїх, що волають до Нього день і ніч, хоч і бариться захищати їх? Кажу вам, що Він захистить їх скоро. Та Син Людський, коли прийде, чи знайде віру на землі?” (Лука 18:7-8). ДПХ 387.1
Так і під час горя: якщо Божі діти залишаться невизнаними, а це означає — з непрощеними гріхами, страх і відчай опанують ними, віра ослабне, і вони не будуть впевнені в тому, що Бог почує їхню молитву про визволення. Але хоча вони глибоко усвідомлюватимуть свою недостойність, в них не буде жодного таємного гріха. Їхні гріхи були вже розглянуті на суді, стерті, й про них вже можна не згадувати. ДПХ 387.2
Християни, котрі лише звуться такими, виявляться неготовими до останньої страшної боротьби і будуть відчайдушно визнавати свої гріхи, в той час як нечестиві радітимуть, дивлячись на їхню печаль... ДПХ 387.3
Історія Якова є також запевненням у тому, що Бог не відкине зведених і спокушених до гріха, які потім, однак, навернулися до Нього зі щирим каяттям. Хоч сатана намагатиметься знищити таких людей, Бог пошле Своїх ангелів, щоб потішати і захищати їх у цей небезпечний час. Напади сатани люті й рішучі. Його обман — жахливий, але око Господнє пильнує над Своїм народом і Його вухо чує їхній зойк. Велике горе, полум'я вогняної печі готове поглинути їх, однак Великий Плавильник виведе їх, як золото, випробуване у вогні. Божа любов до Його дітей у час найсуворішого випробування буде такою ж сильною і ніжною, як і в найкращі часи, але їм необхідно перейти через вогняну піч: усе земне повинно очиститися вогнем, щоб досконало відтворювати образ Христа. ДПХ 387.4
Прийдешній час горя й скорботи потребує від нас віри, яка змогла б подолати втому, голод, зволікання, — віри, яка не похитнеться навіть під час найсуворішого випробовування... Усі, хто, подібно до Якова, будуть покладатися на Божі обітниці, виявлять ту саму ревність і наполегливість, яку виявив він, також досягнуть успіху. ДПХ 387.5