Стомлені праведники спочивають у блаженному спочинку. Час — короткий чи довгий відрізок — є для них однією миттю. Вони сплять; і Господня сурма розбудить їх для славного безсмертя, «... бо засурмить вона — і мертві воскреснуть, а ми перемінимось! Мусить бо тлінне оце одяг-нутися в нетління, а смертне оце одягнутися в безсмертя. А коли оце тлінне в нетлінне зодягнеться, і оце смертне в безсмертя зодягнеться, тоді збудеться слово написане: «Поглинута смерть перемогою!»» (1Кор. 15:52-54) . GrHu 44.2
І коли вони прокинуться від глибокого сну, до них повернуться ті думки, які були в них перед смертю. Остання мить їхньої свідомості була затьмарена смертною мукою. Остання думка була про те, що вони зробилися в'язнями домовини. А коли вони підіймуться з могили, їхня перша радісна думка виллється в переможний вигук, який відгукнеться луною: « Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало? » (1 Кор. 15:55). GrHu 44.3