Люди, котрі називають себе християнами, мають належним чином обміркувати результати всіх переваг шлюбних стосунків; принцип, що закликає до освячення, має стати мотивом кожного вчинку. ПДЦ 191.3
У дуже багатьох випадках подружжя зловживає своїми шлюбними привілеями та, потураючи собі, зміцнює свої тваринні пристрасті. ПДЦ 191.4
[В іншому випадку Еллен Уайт пише про “інтимність та переваги сімейних взаємин”] . ПДЦ 191.5
Зловживання навіть законним — тяжкий гріх. ПДЦ 191.6
Багато чоловіків і дружин не здобувають знань, які мали б здобувати в подружньому житті. Вони поводяться необережно, не замислюючись над тим, що сатана може скористатися, щоб заволодіти їхнім розумом і життям. Вони не розуміють, що Бог закликає їх стримуватися у своєму подружньому житті від будь-яких надмірностей. Лише небагато хто усвідомлює, що його релігійний обов'язок — управляти власними пристрастями. З'єднавшись у шлюбі з обраною особою, вони вважають, що шлюб освячує потурання низьким пристрастям. Навіть претендуючи на побожність, такі люди дають волю своїм похоті й пристрастям, не задумуючись над тим, що Бог спитає з них за витрачання життєвих сил, яке ослаблює їхню життєздатність та організм. ПДЦ 191.7