Серед тих, чиї потреби вимагають нашої уваги, вдови й сироти більше за інших мають право на наше ніжне співчуття. Вони — об'єкт особливої турботи Господа. Вони передані християнам під опікування для Бога. “Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем — це відвідувати сиріт і вдів у їхньому горі, зберігати себе чистим від світу” (Якова 1:27). ПДЦ 425.1
Жоден батько, який помер у вірі, покладаючись на вічну Божу обітницю, залишив своїх улюблених у повній впевненості, що Господь подбає про них. І яким же чином Господь забезпечує цих людей, котрі зазнали втрати? Він не звершує чуда, посилаючи манну з неба. Він не посилає воронів принести їм їжу, натомість здійснює чудо з людськими серцями, усуваючи з душі егоїзм та відкриваючи джерела щедрості. Бог випробовує любов тих, які називають себе Його послідовниками, віддаючи на їхню милість людей, котрі страждають і зазнали важкої втрати. ПДЦ 425.2
Нехай ті, хто має Божу любов, відкриють свої серця й оселі для прийняття цих дітей. Піклуватися про сиріт у великих установах не найкращий метод. Якщо сироти не мають родичів, здатних забезпечувати їх, тоді членам наших церков треба або усиновити цих малюків, прийнявши до своїх сімей, або забезпечити їм хороше проживання в інших сім'ях. ПДЦ 425.3
Христос дивиться на цих дітей з особливим милосердям, і нехтування ними образливе для Нього. Кожний учинок доброти щодо них в Ім'я Ісуса Він приймає як здійснений для Нього. ПДЦ 425.4
(Свідчення для Церкви, т. 6, c. [281]). ПДЦ 425.5