Символи дому Господнього прості й зрозумілі, а представлені ними істини мають для нас найглибше значення. ПДЦ 443.1
(Євангелізм, с. [273]). ПДЦ 443.2
Христос стояв на межі двох завітів та двох їхніх великих свят. Як непорочний Агнець Божий, Він був готовий принести Себе в жертву за гріх і в такий спосіб покласти край системі символів і церемоній, яка протягом чотирьох тисяч років указувала на Його смерть. Коли Він останнього разу споживав Пасху з учнями, то встановив замість неї служіння на спомин про Свою велику жертву. Національне юдейське свято повинно було відійти назавжди. Відтоді всі послідовники Христа в усіх країнах і в усі віки мали виконувати встановлене Ним служіння. ПДЦ 443.3
Пасха була встановлена на згадку про визволення Ізраїлю з єгипетської неволі. Тоді Бог визначив, щоб з року в рік, коли діти запитуватимуть про значення цієї постанови, батьки знову і знову розповідали її історію. Так це чудове визволення мало зберігатися в пам'яті всіх ізраїльтян. Постанова про Господню Вечерю була дана на спомин про велике звільнення, здобуте смертю Христа. Цієї постанови треба дотримуватися, аж поки Він прийде вдруге в силі та славі. Вона допомагає зберігати в нашій свідомості Його великий подвиг задля нас. ПДЦ 443.4
Приклад Христа забороняє не допускати когось до Вечері Господньої. Правдою є й те, що відвертий гріх не допускає винного до участі в цьому обряді. Цього навчає Святий Дух (див. 1 Кор. 5:11). Проте в усіх інших випадках ніхто не має права виносити рішення щодо цього питання. Бог не доручив людям вирішувати, хто братиме участь у Вечері. Бо хто здатний читати серце? Хто спроможний відрізнити кукіль від пшениці? “Тож нехай людина випробовує себе і так хай їсть хліб та п'є з чаші. Так що, хто їстиме цей хліб і питиме Господню чашу недостойно, буде винний супроти тіла й крові Господньої! Бо хто недостойно їсть і п'є, не розрізняючи Господнє тіло, той на осуд їсть і п'є” (1 Кор. 11:27-29). ПДЦ 444.1
Ніхто не повинен відмовлятися від участі у Вечері через те, що на зібранні можуть бути недостойні особи. Кожен учень Христа покликаний відкрито взяти участь у Господній Вечері й у такий спосіб засвідчити, що приймає Ісуса як особистого Спасителя. ПДЦ 444.2
Розділяючи з учнями хліб і вино, Христос урочисто пообіцяв стати їхнім Спасителем. Він уклав з ними новий завіт, згідно з яким усі, хто приймає Його, стають Божими дітьми і співспадкоємцями з Христом. Через цей завіт вони одержують усі благословення, котрі Небо може злити на них у цьому житті й житті прийдешньому. Новий завіт мав бути ратифікований кров'ю Христа. Тому служіння Причастя повинно нагадувати учням Христа про безмежну жертву, яку Він приніс за кожного з них особисто як члена великого цілого, яким є гріховне людство. ПДЦ 444.3