У великому плані Господа є місце кожній людині. Він не посилає таланти, у яких немає потреби. Припустімо, що хтось має незначний талант. Однак у Бога є місце і для нього. Якщо його правильно використовувати, він виконає саме ту справу, яку за наміром Бога має звершити. При здійсненні праці з дому в дім таланти скромного землероба можуть зробити значно більше, ніж блискучі дари. ПДЦ 88.6
(Свідчення для Церкви, т. 9, c. [37, 38]). ПДЦ 89.1
Коли люди використовують свої сили згідно з Божою настановою, їхні таланти збільшуються, спроможність зростає і вони отримують небесну мудрість у прагненні спасти тих, хто гине. Однак, оскільки члени Церкви апатичні й недбалі щодо свого Богом даного обов'язку віддавати іншим, як вони можуть сподіватися отримати небесний скарб? Якщо так звані християни не відчувають відповідальності просвічувати тих, хто перебуває в темряві, якщо перестають ділитися благодаттю і знаннями, то стають менш проникливими, утрачаючи здатність цінувати багатство небесного дару; у такому разі вони не усвідомлюють необхідності представляти цей дар іншим. ПДЦ 89.2
Ми бачимо великі церкви, зібрані в різних місцях, їхні члени пізнали істину, і багато хто, задовольняючись слуханням Слова життя, не прагне поділитися світлом. Вони навряд чи усвідомлюють відповідальність за розвиток справи та мало зацікавлені в спасінні душ. Такі віруючі сповнені завзяття у світських справах, але не привносять у них свою релігію. Вони заявляють: “Релігія — це релігія, а робота — це робота”. Ці люди вважають, що для кожного поняття є своя сфера, тому кажуть: “Нехай вони будуть окремо”. ПДЦ 89.3
Оскільки члени цих церков нехтують сприятливими можливостями й не використовують переваг, вони не зростають у “благодаті й пізнанні нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа” (2 Петра 3:18). Тому вони слабкі у вірі, недосконалі в пізнанні й мають дитячий досвід. Такі віруючі не укорінені й не засновані на істині. Якщо вони залишаться в такому стані, то численні спокуси останнього часу неодмінно зведуть їх, бо ці люди не мали духовного зору, щоб відрізнити істину від омани. ПДЦ 89.4
(Свідчення для Церкви, т. 6, c. [424]). ПДЦ 89.5