Він Сам Своїм тілом підняв наші гріхи на дерево, щоб ми, вмерши для гріхів, жили для праведності; Його ранами ви оздоровлені (1 Петра 2:24). ДББ 18.1
Тоді, коли вони [учні Христа] сподівалися побачити свого Господа на троні Давидовому, вони стали свідками того, як Його, ніби злочинця, схопили, бичували, знущалися над Ним, засудили, а потім… розіп'яли на Голгофському хресті… ДББ 18.2
Вістка, яку проголошували учні в ім'я Господа, була істинною з усякого погляду, і саме тоді відбувалися події, на які вона вказувала. “Сповнився час і наблизилося Царство Боже” (Марка 1:15), — проповідували вони… І “Царство Боже”, настання якого вони проголошували, було встановлене смертю Христа. Це було не земне царство, як їх навчили вірити, і не майбутнє нетлінне… Царство, у якому “всі держави будуть Йому служити й коритися” (Дан. 7:27). Біблійний термін “Царство Боже” означає і Царство благодаті, і Царство слави… ДББ 18.3
Царство благодаті було засноване відразу ж після гріхопадіння людини… Однак фактично воно було встановлене тільки після смерті Христа. Навіть після того, як Спаситель розпочав Своє земне служіння, Він… міг би відмовитися від Голгофської жертви. У Гетсиманії чаша страждання тремтіла в Його руці. Навіть там Він міг витерти кривавий піт зі Свого чола та залишити грішне людство гинути у своєму беззаконні… Проте коли Спаситель віддав Своє життя, з останнім подихом на хресті вигукнувши: “Звершилося!”, здійснення Плану спасіння було гарантовано. Виконалася обіцянка спасіння, дана еденській парі, яка згрішила. Царство благодаті, яке досі існувало тільки завдяки обітниці Божій, тепер було встановлено. ДББ 18.4
Отже, смерть Христа — саме та подія, яку учні сприйняли як остаточний крах своїх надій, — навіки утвердила їх… Подія, що завдала їм стільки відчаю і страждань, стала тією… у якій зосереджене майбутнє життя й вічне блаженство вірних усіх часів (Велика боротьба, c. [345-348]). ДББ 18.5