І поставлю завіт Мій між Мною і тобою і між нащадками твоїми після тебе в їхніх поколіннях, покоління на вічний заповіт, що буду Я Богом для тебе й для нащадків твоїх по тобі (Бут. 17:7). ДББ 155.3
Після потопу населення на Землі збільшилося, також зросло й беззаконня… Зрештою Господь залишив запеклих беззаконників йти їхніми злими шляхами, а Сам обрав Авраама з роду Симового і зробив його хоронителем Свого Закону для майбутніх поколінь (Біблійний коментар АСД. Т. 1. С. 1092). ДББ 155.4
Саме цей завіт [завіт благодаті] був оновлений з Авраамом в обітниці: “І будуть благословенні у твоїх нащадках всі народи землі за те, що ти послухався Мого голосу” (Бут. 22:18). Обітниця вказувала на Христа. Авраам зрозумів це (див. Гал. 3:8, 16) і повірив, що гріхи прощає Христос. Ось яка віра була зарахована йому за праведність. Завіт з Авраамом також підтримував авторитет Закону Божого. Господь з'явився Авраамові, говорячи: “Я — Бог Всемогутній! Ходи зі Мною, і будь бездоганним!” (Бут. 17:1). Боже свідчення щодо Його вірного слуги було таким: “Тому що Авраам послухав Мого голосу й дотримувався Моїх велінь і Заповідей, Моїх постанов і законів” (Бут. 26:5)… ДББ 155.5
Хоча цей Завіт був укладений з Адамом і відновлений з Авраамом, він не міг бути утвердженим до смерті Христа. Він існував як Божа обітниця з того часу, як було вперше згадано про викуплення; його приймали вірою, але після того, як Завіт був затверджений Христом, він став називатися Новим Завітом. Основа цього Завіту — Божий Закон, а сам Завіт — лише засіб, за допомогою якого люди знову можуть перебувати в гармонії з Божественною волею, бути слухняними Божому Законові (Патріархи і пророки, c. [370, 371]). ДББ 156.1
Якби люди не були в змозі виконувати Божі Заповіді за Завітом Авраама, то кожна душа була б втрачена для вічності. Завіт Авраама — це завіт благодаті. “Ви спасенні благодаттю” (Ефес. 2:8). Неслухняні діти? Ні, слухняні усім Його Заповідям (Біблійний коментар АСД. Т. 1. С. 1 092). ДББ 156.2
Беззастережний послух Авраама став одним із найяскравіших і найбільш вражаючих прикладів віри й надії на Бога, які тільки можна знайти в Священній Історії… Вісники Божі сьогодні потребують такої ж віри й упевненості, яку мав Авраам (Свідчення для Церкви. Т. 4. С. 524). ДББ 156.3