У Ньому маємо викуплення Його кров'ю, прощення переступів, згідно з багатством Його благодаті (Ефес. 1:7). ДББ 178.5
Христос на хресті не тільки приводить людей до покаяння перед Богом за порушення Його Закону (бо кого Бог прощає, того Він спершу приводить до покаяння), Христос задовольнив і вимоги справедливості, запропонувавши Себе як Жертву викуплення. Його пролита кров, Його ламане тіло виконують вимоги порушеного Закону, і тим Він прокладає міст через прірву, створену гріхом. Він постраждав у тілі, щоб Своїм пораненим і понівеченим тілом покрити беззахисного грішника. Перемога, здобута завдяки Його смерті на Голгофі, навіки розтрощила силу сатани, що звинувачував Бога перед Усесвітом у тому, що самозречення неможливе для Бога, а отже, не потрібне й людству (Вибрані вісті. Т. 1. С. 341). ДББ 179.1
Христос був без гріха, інакше Його життя в людській плоті та Його смерть на хресті мали б не більше цінності в забезпеченні грішника благодаттю, ніж смерть будь-якої іншої людини. Хоча Він прийняв людську природу, Його життя було в союзі з Божеством. Він віддав Своє життя як священик і як жертва… Він віддав Себе без вади Богові. ДББ 179.2
Христова жертва назавжди запечатала вічний завіт благодаті. Завдяки викупленню була виконана кожна умова Завіту, за допомогою якого Бог підтримує вільний зв'язок благодаті з людською сім'єю. Була зруйнована будь-яка перешкода, яка перегороджувала шлях більш вільному прояву благодаті, милості, миру й любові до винних із Адамового роду (Біблійний коментар АСД. Т. 7. С. 935). ДББ 179.3
У небесних дворах Христос заступається за Свою Церкву — за тих, кого викупив власною кров'ю. Тисячоліття, віки не можуть послабити силу Його жертви примирення. Ні життя, ні смерть, ні висота, ні глибина не можуть відлучити нас від Божої любові, яка в Христі Ісусі, і не тому, що ми так міцно тримаємося за Нього, а тому, що Він так міцно тримає нас. Якби наше спасіння залежало від наших зусиль, ми не змогли б спастися, але воно залежить від Того, Хто стоїть за всіма обітницями. Може здаватися, що ми слабко тримаємося за Нього, але Він любить нас, як старший Брат; і доки ми зберігаємо нашу єдність із Ним, ніхто не вирве нас із Його руки (Дії апостолів, c. [552, 553]). ДББ 179.4