Його Бог дав як жертву примирення в Його крові через віру, щоби показати Свою справедливість у прощенні раніше вчинених гріхів (Римл. 3:25). ДББ 216.2
Христа називають “Господь — наша праведність”; і за допомогою віри кожен повинен сказати: “Господь — моя праведність”. Коли ми вірою приймемо цей Божий дар, хвала Господу буде на наших устах, і ми зможемо сказати ближнім: “Ось Агнець Божий, що на Себе бере гріх світу!” (Івана 1:29). Ми зможемо тоді розповісти тим, хто гине, про План спасіння, про те, що, поки світ лежить під прокляттям гріха, Господь виявляє милість тому, хто впав, безнадійному грішникові, і відкриває йому значення й цінність Його благодаті. Благодать — незаслужена милість… Саме благодать спонукала Спасителя знайти нас, заблудлих, і повернути назад на пасовище… ДББ 216.3
Жодна людина, заглянувши в себе, не знайде у своєму характері нічого, що виправдає її перед Богом або гарантує їй спасіння. Тільки через Ісуса, Якого Отець віддав заради життя світу, грішник може отримати доступ до Бога. Ісус — єдиний наш Спаситель, Заступник і Посередник; у Ньому наша єдина надія на прощення, мир і праведність. Лише завдяки Христовій Крові душа, уражена гріхом, може відновити свою цілісність. ДББ 216.4
Поза Христом ми не маємо ні заслуг, ні праведності. Наша гріховність, наша неміч, наша людська недосконалість не дають нам можливості з'явитися перед Богом, якщо ми не зодягнемося в незаплямовану Христову праведність… ДББ 217.1
Коли ви відгукуєтеся на заклик Христа і приєднуєтеся до Нього, ви тим самим виявляєте спасаючу віру… Віра знайомить душу з існуванням і присутністю Бога, і, бачачи перед собою лише Божу славу, ми все більше помічаємо красу Його характеру, перевагу Його благодаті. Наші душі зміцнюються в духовній силі, бо ми дихаємо атмосферою небес… Ми підносимося над світом, дивлячись на Того, Хто кращий від десяти тисяч інших і весь Він — люб'язність, і тим перетворюємося в Його образ (Вибрані вісті. Т. 1. С. 331-335). ДББ 217.2