Нехай же Господь, твій Бог, вкаже, якою дорогою нам іти, та порадить, що маємо робити (Єрем. 42:3). ДББ 314.3
Зосередження думок на красі, доброті, милості і любові Ісуса зміцнює розумові й моральні здібності, і коли ваша душа буде привчена звершувати справи Христа і бути слухняною Богу, ви зазвичай будете запитувати себе: чи це Господня дорога? Чи буде Ісус задоволений, якщо я зроблю це? ДББ 314.4
Багатьом необхідно провести рішучу зміну у своїх думках і діях, якщо вони хочуть догодити Ісусові. Доволі рідко ми бачимо свої гріхи в тому сумному світлі, у якому їх бачить Господь. Багато хто звик слідувати шляхом гріха, і їхні серця озлоблюються під впливом сил сатани… ДББ 314.5
Та коли силою й благодаттю Божою вони протистоять спокусам сатани у своєму розумі, їхній розум стає ясним, їхнє серце і совість під впливом Божого Духа стають сприйнятливими, і тоді гріх постає таким, яким він є (Біблійний коментар АСД. Т. 3. С. 1150). ДББ 314.6
Кожний вияв послуху повелінням Христа, кожне самозречення задля Нього, кожне покірливо знесене випробування, кожна перемога над спокусою — це крок, що наближає нас до славної перемоги. Хто обирає Христа своїм Провідником, той перебуває на безпечній дорозі. Навіть останній грішник може пройти цим шляхом. Кожний, хто з трепетом шукає правди, може перебувати у світлі чистоти і святості. Хоч стежка, якою Бог бажає провадити нас, вузька і така свята, що на ній немає місця для гріха, жодна душа, яка перебуває в полоні страху й сумніву, не скаже: “Бог не піклується про мене”... ДББ 315.1
Упродовж усього стрімкого шляху до вічного життя нас чекають джерела радості — утамування спраги стомлених. Той, хто прямує шляхами мудрості, радіє навіть під час випробувань, бо Той, Кого любить душа, іде невидимо поруч. Піднімаючись угору, вони з кожним кроком усе ясніше відчувають дотик Його руки; яскраве проміння Невидимого сяє на їхньому шляху; а їхні славослов'я підносяться до престолу Божого, зливаючись там зі співом ангельських хорів. “А стежка праведного як ясне світло, яке все більше і більше ясніє аж до повного дня” (Прип. 4:18) (Небесні принципи щасливого життя, c. [140, 141]). ДББ 315.2