Через це я і страждаю, але не соромлюся, бо знаю, Кому я повірив, і переконаний, що Він має силу зберегти довірене мені до того дня (2 Тим. 1:12). ДББ 334.3
Апостол [Павло] очікував славного майбутнього не з непевністю чи страхом, а радісною надією та бажанням. Стоячи на місці своєї мученицької смерті, він бачить не меч ката, не землю, що має незабаром прийняти його кров; крізь спокійну блакить неба того літнього дня він бачить престол Вічного. ДББ 334.4
Цей муж віри бачить сходинки з видіння Якова, що з'єднують землю з небом, смертну людину з безсмертним Богом. Його віра зміцнюється, коли він пригадує, як патріархи і пророки покладалися на Того, Хто є його опорою й утіхою і за Котрого він віддає життя. Від цих святих мужів, які із століття у століття несли свідчення про свою віру, він чує запевнення в тому, що Бог істинний. Він чує, як свідчать про Ісуса, Сина Божого, Спасителя світу, його брати-апостоли. Проповідуючи Євангеліє, вони зустрічатимуть релігійний фанатизм і язичницькі забобони, гоніння, презирство; не шкодуючи власного життя, вони несуть світло хреста через похмурі лабіринти безбожності. З ешафотів, вогнищ, підземель, печер і земних ущелин до Павла долинають переможні вигуки мучеників. Він чує свідчення цих стійких душ, які всупереч втратам, стражданням, мукам безстрашно й урочисто свідчать про віру, заявляючи: “Я знаю, Кому я повірив”. ДББ 334.5
Викуплений жертвою Христа, обмитий від гріха Його кров'ю, зодягнутий у Його праведність, Павло має свідчення в собі, що його душа дорогоцінна в очах Викупителя. Його життя сховане із Христом у Богові, і він переконаний, що славний Переможець смерті здатний зберегти його заставу (Дії апостолів, c. [511-513]). ДББ 335.1
Я така рада, що ми можемо прийти до Бога у вірі та смиренні й благати Його, доки не сформуємо такі близькі взаємини з Ісусом, що зможемо скласти наші тягарі біля Його ніг зі словами: “Бо знаю, Кому я повірив, і переконаний, що Він має силу зберегти довірене мені до того дня” (Медичне служіння. С. 203). ДББ 335.2