Пошукуйте Господа й силу Його, лице Його завжди шукайте! (1 Хронік 16:11). ДББ 346.3
Коли Ісус був на Землі, Він навчив Своїх учнів, як потрібно молитися. Він говорив їм про необхідність ввіряти Богові щоденні потреби і покладати на Нього всі свої турботи. Спаситель запевнив: їхні молитви будуть почуті. Це запевнення стосується і нас (Дорога до Христа, c. [93]). ДББ 346.4
Отже, визначте собі місце для молитов. Ісус мав улюблені місця для спілкування з Богом, і так повинно бути в нас. Частіше відвідуйте таке місце, яким би скромним воно не було, щоби більше перебувати наодинці з Богом… ДББ 346.5
У потаємному місці, де ніхто, крім Бога, нас не бачить і не чує, ми можемо звірити милостивому Отцеві найпотаємніші бажання. На самоті, коли душа затихне перед Богом, до серця промовлятиме Голос, Який завжди відгукується на поклик людської нужди… ДББ 347.1
Якщо Христос є нашим повсякденним Супутником, ми відчуємо себе в оточенні сил невидимого світу; споглядаючи Ісуса, ми станемо подібними до Нього. Дивлячись на Христа, людина змінюється, стає лагідною, благородною і гідною Царства Небесного. Завдяки спілкуванню та дружбі з Господом вона зростає в чистоті, святості, щирості, досягає мудрості в молитві. Бог виховує нас, і про це свідчать наша старанність та завзяття. ДББ 347.2
Душа, яка щоденно в молитві просить у Бога допомоги, підтримки і сили, зазнає благородних поривань, осягне розуміння істини й обов'язку, виявить шляхетні спонукання у вчинках і відчуватиме постійну спрагу і голод праведності. Підтримуючи зв'язок з Богом, ми зможемо, спілкуючись з іншими людьми, передати їм світло, мир і спокій, котрі панують у наших серцях. Сила, отримана в молитві, робить душу вдумливою та серйозною, допомагає виконувати щоденні обов'язки і за будь-яких обставин зберігати дух миру (Небесні принципи щасливого життя, c. [84, 85]). ДББ 347.3
Релігія повинна початися зі спустошення й очищення серця і постійно підживлюватися щоденною молитвою (Свідчення для Церкви. Т. 1. С. 535). ДББ 347.4