І тепер доручаю вас Богові та Слову Його благодаті, яке може збудувати й дати спадщину між усіма освяченими (Дії 20:32). ДББ 361.4
Найбільше і найнеобхідніше знання — це знання Бога і Його Слова… І ми мусимо щодня зростати в духовному пізнанні. Християнин зростатиме в благодаті саме тією мірою, якою він залежить від учення Божого Слова і привчає себе роздумувати про Божественне (Рев'ю енд Геральд. 17 квітня 1888 р.). ДББ 362.1
Господь приготував нам розкішний бенкет, давши можливість досліджувати Своє Слово. Вивчення Його Слова, яке Він назвав Своєю плоттю і кров'ю, Своїм духом і життям, дарує багато благословень. Досліджуючи його, ми зміцнюємося в духовній силі, зростаємо в благодаті й пізнанні істини. Формується та зміцнюється звичка самовладання. Сформовані в дитинстві погані риси характеру — дратівливість, упертість, самолюбство, необачність у словах, нестриманість — зникають, а на їхньому місці зріють якості, притаманні християнам (Поради батькам, учителям та учням. С. 207). ДББ 362.2
Господь по Своїй великій милості відкрив нам у Священному Писанні правила святого життя… ДББ 362.3
Він надихнув святих мужів записати для нашого добра повчання щодо небезпеки на шляху та способів її уникнення. Хто слухається Божого повеління досліджувати Писання, той не буде невігласом у цьому питанні. Серед небезпек останніх днів кожен член Церкви повинен знати підстави своєї надії й віри — підстави, які неважко зрозуміти. Ми матимемо чим зайняти свій розум, якщо будемо зростати в благодаті та пізнанні нашого Господа Ісуса Христа (Вісті для молоді, c. [282]). ДББ 362.4
Коли Божі діти невпинно зростають у благодаті, вони набуватимуть усе чіткішого розуміння Його Слова. Вони розпізнають нове світло та красу в його священних істинах. Це було так у церковній історії в усі віки, і так триватиме до самого кінця (Служителі Євангелія. С. 297). ДББ 362.5