Свят, свят, свят Господь Саваот, уся земля повна слави Його! (Ісаї 6:3). ДББ 412.1
Не тільки Едемський сад, а й уся земля, що вийшла з рук Творця, була надзвичайно гарною. Жодна пляма гріха, жодна тінь смерті не спотворювали прекрасного творіння. “Велич Божа вкрила небо, і слави Його стала повна земля!” “Разом співали всі зорі поранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини” (Авак. 3:3; Йова 38:7). Земля була гідною емблемою Того, Хто “многомилостивий та правдивий” (Вих. 34:6), гідним предметом вивчення для тих, котрі були створені за Його образом. Едемський сад був образом того, чим, згідно з бажанням Бога, мала стати вся Земля. Його намір полягав у тому, щоб людська сім'я, зростаючи чисельно, засновувала інші оселі та школи за даним їм Богом зразком. Отже, із плином часу вся Земля могла б наповнитися оселями та школами, де б вивчали слова й діла Божі і де учні могли б дедалі повніше відображати світло пізнання Його слави впродовж нескінченних віків (Виховання та освіта, c. [22]). ДББ 412.2
Коли Адам вийшов із рук Творця, його фізична, розумова й духовна природа носила подобу його Митця. “Бог на Свій образ людину створив” (Бут. 1:27), і Його намір був такий: що довше жила людина, то повніше вона розкривала цей образ, то повніше відображала славу Творця. Усі ті здібності мали здатність розвиватися, їхня спроможність та сила повинні були постійно зростати. Широкою була сфера, запропонована для їхнього застосування, чудовим — поле, відкрите їм для дослідження. Таємниці видимого Всесвіту — “чуда Того, Який має безвадне знання” (Йова 37:16), — заохочували людину до дослідження. Спілкування з її Творцем віч-на-віч, від серця до серця, було її високим привілеєм. Якби вона залишилася вірною Богові, усе це належало б їй навіки. Упродовж вічності людина продовжувала б здобувати нові скарби знання, відкривати свіжі джерела щастя, отримувати дедалі ясніше розуміння мудрості, сили й любові Бога. Усе більш і більш повно вона відповідала б меті свого створення та відображала славу Творця (Там само. С. 15). ДББ 412.3