Відповів Ісус: Царство Моє не від цього світу (Івана 18:36). ДББ 11.2
Боже Царство не приходить помітно. Євангеліє Божої благодаті з його духом самозречення ніколи не буде в згоді з духом світу. Ці два принципи непримиренні… ДББ 11.3
Однак у сучасному релігійному світі є чимало людей, котрі вважають, що трудяться для заснування Христового Царства як земного світського правління. Вони бажають, щоб наш Господь був володарем царств цього світу, керівником у Його закладах і зборах, законодавчих органах, палацах і на ринкових площах. Ці люди сподіваються, що Він правитиме через постанови, виконання котрих забезпечує людська влада. Оскільки ж Христос фізично на Землі відсутній, то вони готові діяти замість Нього й запроваджувати закони Його Царства. ДББ 11.4
Заснування саме такого царства прагнули юдеї за днів Христа. Вони прийняли б Ісуса, якби Він намагався встановити світське панування та втілював у життя те, що вони вважали Божими законами, а їх самих зробив тлумачами Його волі й представниками Його влади. Та Він сказав: “Царство Моє не від цього світу” (Івана 18:36). Він не визнав би земного престолу… ДББ 11.5
Царство Христа встановлюється не рішеннями судів, соборів, законодавчих зібрань та не за допомогою сприяння можновладців; воно приходить через дію Святого Духа, через засвоєння природи Христа людським єством… Це єдина сила, котра може піднести людство. А завдання людей у виконанні цієї справи — навчати Слова Божого й жити згідно з ним… ДББ 12.1
Сьогодні, як і за днів Христа, справа Божого Царства залежить не від тих людей, котрі вимагають визнання й підтримки земних правителів і людських законів, а від тих, хто в Ім'я Христа звіщає духовні істини. Прийнявши їх, люди зможуть пережити досвід апостола Павла: “Я розп'ятий разом з Христом. І живу вже не я, а Христос живе в мені” (Гал. 2:19, 20) (Бажання віків, c. [509, 510]). ДББ 12.2