Отче наш, що на небесах, нехай святиться Ім'я Твоє (Матв. 6:9). ДББ 108.2
Святити Ім'я Господнє — означає говорити про Бога з благоговінням, бо “святе та грізне Його Ім'я!” (Псал. 111:9). У жодному разі не вживайте Ім'я Боже даремно й не прикликайте його легковажно. Коли молимося, ми приходимо до Всевишнього й тому повинні стати перед Ним з благоговінням. Ангели закривають свої обличчя в Його присутності. Херувими й святі осяйні серафими наближаються до Його престолу з урочистою шанобливістю. Хіба не з більшою пошаною та благоговінням повинні приходити до Господа, свого Творця, грішні людські істоти? ДББ 108.3
Однак святити Ім'я Господнє означає значно більше. Ми, як і юдеї часів Христа, можемо виявляти велику пошану до Бога ззовні й водночас постійно ганьбити Його Ім'я. Ім'я Господнє — “Бог милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий… що вибачає провину й переступ та гріх” (Вих. 34:6, 7). Про Христову Церкву написано: “Назвуть її: Господь — оправдання наше” (Єрем. 33:16). Це ім'я отримує кожен послідовник Христа. Це спадщина дітей Божих. Коли велике лихо спіткало Ізраїль, пророк Єремія молився: “Ми звемось Твоїм ім'ям, — не залишай нас” (Єрем. 14:9). ДББ 108.4
Ім'я це святиться небесними ангелами й мешканцями безгрішних світів. Якщо ж ви молитеся “нехай святиться Ім'я Твоє”, то просите, щоб воно святилося в цьому світі, у вашому житті. Бог перед ангелами й людьми визнав вас Своїми дітьми; моліться ж про те, щоб через вас не знеславлювалося “те добре ім'я, що ним ви називаєтесь” (Якова 2:7). Господь посилає вас у світ Своїми представниками, тому кожним учинком свого життя ви повинні відкривати святість Імені Божого. Передусім ви мусите виробити в собі Його характер. Ви не можете святити Його Ім'я, якщо власним життям і характером не відкриваєте світові Його характер і життя. А це можливо лише тоді, коли ми приймемо благодать і праведність Христа (Небесні принципи щасливого життя, c. [106, 107]). ДББ 108.5