Питання, котре необхідно розв’язати зараз, полягає ось у чому: чи зобов’язана дружина беззастережно поступатися вимогам свого чоловіка, коли бачить, що він охоплений низь-кими пристрастями, та коли її розум і здоровий глузд підка-зують, що вона робить це на шкоду своєму тілу, хоч Господь звелів зберігати його у святості й честі як живу жертву Богові? CChUk 195.1
Неможливо назвати чистим і святим кохання, яке спонукає дружину задовольняти тваринні похоті чоловіка за рахунок власного здоров’я й життя. Якщо вона володіє справжньою любов’ю і мудрістю, то намагатиметься навернути його думки від задоволення тілесних пристрастей до високих духовних тем, зосереджуючи увагу на духовних предметах, які зацікавили б його. Можливо, необхідно делікатно, з любов’ю сказати йому (навіть якщо це викличе незадоволення з його боку), що вона не може руйнувати своє тіло, задовольняючи його надмірні сексуальні вимоги. Ласкаво й ніжно дружина має нагадати чоловікові, що Богові належить найперше, найвище право на все її єство й вона не може нехтувати цим, оскільки їй доведеться відповісти за це у великий Божий день. CChUk 195.2
Якщо дружині буде притаманна любов у найвищому ро-зумінні цього слова, якщо у святості й честі вона зберігатиме жіночу гідність, то своєю розсудливістю і впливом зможе багато зробити для освячення свого чоловіка, виконуючи цим свою високу місію. Так вона може врятувати чоловіка й себе, звершуючи подвійну працю. У цьому делікатному важкому питанні необхідно виявити багато мудрості й терпіння, а також моральної мужності й витримки. Силу і благодать можна отримати в молитві. Панівним принципом серця має стати щира любов. Любов до Бога та любов до чоловіка — єдиний правильний мотив учинків. CChUk 195.3
Якщо дружина дозволяє чоловікові розпоряджатися її тілом і розумом, виявляючи в усьому беззастережний послух його волі, жертвуючи своїм сумлінням, гідністю і навіть власною особистістю, вона втрачає можливість справляти могутній вплив на добро, необхідний для духовного піднесення її чоловіка. Вона могла б пом’ якшити його сувору вдачу, а її освячувальний вплив очистив би й ушляхетнив його, викли-каючи щире бажання приборкувати свої пристрасті й стати більш духовним, щоб вони обоє могли бути учасниками Бо-жественної природи, уникнувши морального розтління, що у світі. Її вплив міг би бути досить сильним, щоб спрямувати думки до високих і благородних тем, а не до потурання низь-кому й чуттєвому, як цього природно прагне не відновлене благодаттю серце. Якщо дружина вважає, що на догоду чо-ловікові повинна опуститися до його рівня, коли тваринна пристрасть стає підґрунтям його любові та керує його вчин-ками, вона чинить те, що не до вподоби Богові, оскільки втрачає нагоду справляти на чоловіка освячувальний вплив. Якщо вона вважає, що має задовольняти його тваринні пристрасті без слова протесту, то не розуміє свого обов’язку ані перед ним, ані перед своїм Богом. CChUk 195.4