Удотриманні суботи містяться великі благословення, і Бог бажає, щоб суботній день був для нас днем радості. Під час установлення суботи панувала радість. Бог із задоволенням дивився на діла Своїх рук. Усе, створене Ним, Він оголосив вельми добрим (див. Буття 1:31). Небо й Земля були сповнені радості. «Разом співали всі зорі поранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини» (Йова 38:7). Хоч гріх увійшов у світ і заплямував Його досконалу працю, Бог, як і раніше, дає нам суботу як свідчення того, що все було створено Всемогутнім, Безмежним у Своїй доброті й милості. Наш Небесний Отець прагне через дотримання суботи зберегти серед людей знання про Себе. Він бажає, щоб субота скеровувала наші думки до Нього, істинного живого Бога, і щоб через пізнання Його ми могли мати життя й мир. CChUk 385.1
Коли Господь визволив Свій народ Ізраїль з Єгипту й довірив йому Свій Закон, Він навчав їх, що дотримання суботи має відрізняти їх від ідолопоклонників. Саме це становило відмінність між тими, хто визнає верховну владу Бога, і тими, хто відмовлявся прийняти Його як свого Творця й Царя. «Це знак навіки поміж Мною та поміж Ізраїлевими синами”, — сказав Господь. «І будуть Ізраїлеві сини додержувати суботу, щоб зробити суботу вічним заповітом для своїх поколінь» (Вих. 31:17, 16). CChUk 386.1
Подібно до того як субота була знаком, що відрізняв Ізраїль, коли він вийшов з Єгипту, щоб увійти в земний Ханаан, так і сьогодні вона є знаком, який відрізняє Божий народ, коли він виходить зі світу, щоб увійти до небесного спокою. Субота — це знак взаємин, що існують між Господом та Його народом, знак їхнього шанування Його Закону. Вона відрізняє Божих вірних підданих від беззаконників. CChUk 386.2
Із хмарного стовпа Христос проголосив: «Суботи Мої будете пильнувати, бо це знак поміж Мною та поміж вами для ваших поколінь, щоб ви познали, що Я — Господь, що освячує вас!» (Вих. 31:13). Субота, дана світові як знак Бога Творця, є також знаком Його як Того, Хто освячує нас. Сила, котра створила все, — це сила, яка відновлює душу за Його подобою. Для тих, хто святить суботній день, це знак освячення. Істинне освячення — це згода з Богом, спільність із Ним у характері. Його отримують через послух принципам, які відображають Його характер. І субота — знак послуху. Хто щиро виконує четверту заповідь, той виконуватиме й увесь Закон. Така людина освячується через послух. CChUk 386.3
Нам як Ізраїлеві субота дана як «заповіт вічний”. Для тих, хто шанує Його святий день, субота є знаком, що Бог визнає їх Своїм вибраним народом. Це запорука того, що Він виконає для них Свій завіт. Кожна душа, яка приймає знак Божого правління, вступає в Божественний вічний завіт. Вона пов’язує себе із золотим ланцюгом послуху, кожною ланкою якого є обітниця. (Свідчення для Церкви. Т. 6. С. 349-350). CChUk 386.4