Система десятини була заснована ще до часів Мойсея. Люди мали приносити Богові дари на релігійні потреби, перш ніж Мойсеєві була дана певна система, навіть ще за днів Адама. Виконуючи вимоги Бога, вони за допомогою приношень мали показати свою вдячність за Його милість і благословення. Це продовжували робити й наступні покоління, а також Авраам, котрий дав десятину Мелхиседекові, священнику Бога Всевишнього. Цей самий принцип діяв і за днів Йова. Перебуваючи в Бет-Елі, Яків, самотній вигнанець і бідний блукач, прилігши вночі й підклавши камінь під голову, пообіцяв там Господу: «Зо всього, що даси Ти мені, я - щодо десятини, - дам десятину Тобі!” (Бут. 28:22). Бог не змушує людей давати. Усе, що вони дають, необхідно давати добровільно. Він не бажає, щоб Його скарбниця поповнювалася неохоче принесеними пожертвуваннями. CChUk 408.2
Що ж стосується потрібної суми, то Бог конкретизував її як десяту частину прибутку; це полишено на сумління й щедрість людей, чиє судження в системі десятин має бути вільним. І хоч це питання залишене на сумління людини, план накреслено достатньо чітко для всіх. У цій справі не має бути жодного примусу. CChUk 409.1
За часів Мойсея Бог закликав людей давати десяту частину від своїх доходів. Він довірив їм матеріальні цінності й таланти, щоб їх удосконалювати й повернути Йому. Господь вимагає десяту частину і претендує на це як на найменше, що людина має повертати Йому. Він каже: «Я даю вам дев’ять десятих, а вимагаю одну десяту частину, бо це Моє”. Утримуючи одну десяту, люди обкрадають Бога. Окрім десятої частини прибутку, люди повинні були приносити жертви за гріх, мирні жертви й жертви подяки. CChUk 409.2
Усе, утримане з того, що вимагає Бог, тобто з десятої частини доходу, зазначене як грабунок у небесних книгах проти імен тих, хто це робить. Такі люди обманюють свого Творця; і коли цей гріх недбалості викривають перед ними, тоді для них недостатньо змінити свою поведінку й відтепер почати діяти на підставі правильного принципу. Це не виправить цифри в небесних записах про присвоєння дорученої їм власності, яку треба було повернути Позичальникові. Необхідне покаяння за нечесне поводження з Богом та чорну невдячність. CChUk 409.3
Коли тільки в будь-який період світової історії Божі діти радісно й охоче виконували Його план щодо регулярної благодійності, дарів і приношень, вони відчували на собі силу незмінної обітниці про те, що всю їхню працю супро-воджуватиме процвітання, пропорціональне послухові Його вимогам. Коли вони визнавали права Бога, виконували Його вимоги, ушановуючи Його своїми статками, їхні комори були переповнені. Та коли вони обкрадали Бога десятинами й приношеннями, Він давав їм зрозуміти, що вони грабують не тільки Його, а й самих себе, оскільки Він обмежував для них Свої благословення пропорціонально до того, як вони обмежували свої приношення Йому. (Свідчення для Церкви. Т. 3. С. 393-395). CChUk 409.4
Людина, зазнавши невдачі й опинившись у боргах, не повинна брати Господню частину для ліквідації власних боргів перед ближніми. Їй треба взяти до уваги, що Бог випробовує її в цих справах, і, залишаючи для власного вжитку Господню частину, вона обкрадає Подателя. Людина в боргу перед Богом за все, що має, але її борг зростає удвічі, коли вона використовує відкладений Господній капітал для повернення боргів людям. «Невірний Богові» - записано проти її імені в небесних книгах. Вона повинна буде дати відповідь Богові за привласнення Господніх коштів задля своєї вигоди. Безпринципність, явлена в її незаконному привласненні Божих коштів, відобразиться і в її веденні інших справ. Ця риса виявиться в усіх питаннях, пов’язаних з її особистими справами. Людина, котра обкрадає Бога, формує в собі риси характеру, які унеможливлять її прийняття до Божої небесної сім’ї. (Свідчення для Церкви. Т. 6. С. 391). CChUk 410.1