Божі ангели збережуть Його народ, котрий прямує шляхом виконання обов’язку, але такий захист не гарантований тим, хто свідомо наважується ступити на територію сатани. Поплічник великого ошуканця говоритиме й робитиме все, що завгодно, щоб домогтися свого. І не має значення, ким він себе називає, — спіритуалістом, «електротерапевтом» чи «месмеричним цілителем”. Під пристойним приводом він завойовує довіру необережних. Він удає, що обізнаний із життям та розуміє всі труднощі й скорботи своїх клієнтів. Набуваючи вигляду ангела світла, хоч серце його чорніше за безодню, він виявляє великий інтерес до жінок, які шукають його поради. Він каже, що всі їхні біди — наслідок нещасливого заміжжя. Це, можливо, правда, але такий радник не поліпшує їхнього становища. Він каже їм, що вони потребують любові й співчуття. Удаючи велике зацікавлення їхнім благополуччям, він зачаровує свої жертви, котрі нічого не підозрюють, як змія зачаровує тремтячу пташку. Незабаром вони повністю опиняються під його владою, а жахливими наслідками є гріх, ганьба і крах. CChUk 477.3
Таких творців зла є чимало. Їхній шлях позначений не-щасними сім’ями, зруйнованими репутаціями й розбитими серцями. Однак світ мало знає про це, творці зла продовжують знаходити нові жертви, а сатана радіє через вчинену ним руйнацію. (Свідчення для Церкви. Т. 5. С. 198). CChUk 478.1
«А Ахазія випав через ґрати в своїй горниці, що в Самарії, та й захворів. І послав він послів, і сказав до них: “Ідіть, запитайте Ваал-Зевува, екронського бога, чи видужаю я з своєї цієї хвороби?” А Ангол Господній говорив до тішб’янина Іллі: “Устань, вийди назустріч послам самарійського царя та й скажи їм: Чи через те, що нема в Ізраїлі Бога, ви йдете питатися Ваал-Зевува, екронського бога? Тому так сказав Господь: Із того ліжка, що на нього ти ліг, не встанеш із нього, бо напевно помреш!”... І пішов Ілля» (2 Цар. 1:2-4). CChUk 478.2
Історія гріха й покарання царя Ахазії містить застереження, яким ніхто не може безкарно нехтувати. Хоч ми не вшановуємо язичницьких богів, однак тисячі людей поклоняються в сатанинському капищі, як це робив ізраїльський цар. Дух язичницького ідолопоклонства поширений і сьогодні, хоч під впливом науки й освіти він набув більш витонченої і привабливої форми. Кожен день додає докази того, що віра в непорушне пророче слово швидко згасає, натомість розум людей полонять забобони й сатанинські чари. Усі, хто не до-сліджує серйозно Писання, не перевіряє цим безпомилковим критерієм кожне бажання й намір у житті, хто не шукає Бога в молитві з бажанням пізнати Його волю, неминуче зійдуть з правдивого шляху та впадуть через обман сатани. CChUk 478.3
Євреї були єдиним народом, котрий має перевагу знати істинного Бога. Коли ізраїльський цар послав запитати язич-ницького оракула, він у такий спосіб заявив язичникам, що більше довіряє їхнім ідолам і божкам, аніж Богові свого народу, Творцеві неба і землі. Так само чинять ті, котрі, стверджуючи, що знають Слово Боже, ганьблять Його, відвертаючись від Джерела сили й мудрості та прохаючи допомоги або поради в сил темряви. Якщо гнів Божий запалав через такий учинок нечестивого царя-ідолопоклонника, то як Він може розцінювати подібні дії тих, котрі називають себе Його слугами? (Свідчення для Церкви. Т. 5. С. 191, 192, 196). CChUk 479.1