Письмові Свідчення призначені не для того, щоб дати нове світло, натомість живо закарбувати в серці вже відкриті натхненні істини. Обов’ язок людини щодо Бога й ближнього чітко визначений у Слові Божому, однак лише декотрі з вас слухняні даному світлу. Бог не пропонує додаткову істину у Свідченнях, натомість через них спростив раніше дані великі істини і власним вибраним способом виклав їх людям, аби пробудити їх та за допомогою Свідчень закарбувати в їхньому розумі, що вони можуть залишитися без прощення. Свідчення дані не для того, щоб умалити Слово Боже, а щоб підняти його й привабити до нього людські уми, щоб красива простота істини могла справити враження на всіх. (Свідчення для Церкви. Т. 5. С. 665). CChUk 129.4
Дух не був даний та ніколи не може бути даний для того, щоб зайняти місце Біблії, бо Писання ясно свідчить: Слово Боже — це мірило, за яким треба перевіряти всяке вчення і досвід. Апостол Іван каже: «Не кожному духові вірте, але випробовуйте духів, чи від Бога вони, бо багато лжепророків з’ явилося у світі” (1 Івана 4:1). А Ісая заявляє: «До Закону й свідоцтва! Як вони не так кажуть, як це, то немає для них зорі ранньої” (Ісаї 8:20). (Велика боротьба. С. 7). CChUk 130.1
Брат Д. бентежить розум людей, намагаючись створити в них враження, ніби дане Богом через Свідчення світло — доповнення до Слова Божого, і тим самим представляє справу в неправдивому світлі. Богові було угодно саме так привернути увагу Свого народу до Свого Слова й дати більш повне його розуміння. Слова Божого достатньо для просвіщення затуманеного розуму, і його можуть зрозуміти ті, хто хоче зрозуміти. Та, незважаючи на це, декотрі, хто каже, що досліджує Слово Боже, живуть наперекір найпростішим його вченням. Тоді Бог, щоб не залишити чоловікам і жінкам можливості виправдати себе, дає ясні конкретні свідчення, повертаючи їх до Слова, дотриманням якого вони нехтували. Слово Боже рясніє загальними принципами формування правильних життєвих звичок, і Свідчення, загальні й особисті, були розраховані на те, щоб звернути увагу цих людей саме на ті принципи. CChUk 130.2
Я взяла дорогоцінну Біблію й оточила її кількома «Свідченнями для Церкви», які були дані Божому народові. «Тут, — сказала я, — розглянуті справи майже всіх людей і зазначені гріхи, яких їм необхідно уникати. Тут вони можуть знайти потрібну пораду, дану в інших випадках, подібних до їхніх. Богові було угодно давати вам заповідь на заповідь і правило на правило. Але мало хто з вас знає, що міститься у Свідченнях. Ви необізнані з Писанням. Якби ви зробили Боже Слово предметом свого вивчення, маючи бажання досягти біблійного стандарту й здобути християнську досконалість, вам не знадобилися б Свідчення. Але через те, що ви нехтували знайомством з богонатхненною Книгою, Він намагався говорити до вас за допомогою простих прямих свідчень, звертаючи вашу увагу на богонатхненні слова, яким ви не бажали підкоритися, та спонукуючи вас будувати своє життя згідно з її чистим високим ученням. (Свідчення для Церкви. Т. 5. С. 663-665). CChUk 130.3