Бог не просить нас звершувати власними силами справу, яку маємо зробити. Він передбачив Божественну допомогу в усіх надзвичайних обставинах, коли наших людських можливостей виявляється недостатньо. Господь дає Святого Духа для допомоги в усякій скруті, щоб зміцнити нашу надію й упевненість, просвітити розум та очистити наші серця. CChUk 141.1
Христос подбав про те, щоб Його Церква була перетво-реним Тілом, осяяним світлом з Небес, та володіла славою Еммануїла. Його мета полягає в тому, щоб кожного христи-янина оточувала духовна атмосфера світла й миру. Немає межі корисності для того, хто, залишаючи своє «я», дає можливість Святому Духові працювати над його серцем і живе життям цілковитого посвячення Богові. Яким був результат злиття Духа в день П’ятидесятниці? Радісна звістка про воскреслого Спасителя досягла найвіддаленіших меж населеного світу. Серця учнів були переповнені такою цілісною, глибокою й обширною любов’ю, що вона спонукувала їх іти в усі кінці землі, свідкуючи: «А я не став би хвалитися нічим іншим, як тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа» (Гал. 6:14). Коли вони проголошували істину, якою вона є в Ісусі, серця упокорювалися перед силою цієї вістки. Церква бачила, як звідусіль до неї долучалися новонавернені. Відступники знову наверталися. Грішники об’ єднувалися з християнами в пошуках найдорогоціннішої перлини. Колишні найзапекліші противники Євангелія ставали Його захисниками. Виконалося пророцтво: слабкі будуть «як Давид”, а дім Давидів — «як Ангел Господній”. Кожен християнин бачив у своєму браті Божественну подобу любові й доброти. Переважав один інтерес. Один Взірець для наслідування поглинув усі інші. Віруючі прагнули тільки одного: явити подобу Христового характеру та працювати для поширення Його Царства. CChUk 141.2
Сьогодні обітниця Духа належить нам не меншою мірою, ніж першим учням. Бог і нині наділяє людей силою згори, як здійснював це для тих, хто в день П’ ятидесятниці чув слово спасіння. У цей самий час Його Дух і Його благодать запропоновані всім, хто потребує їх і бажає повірити Йому на слово. (Свідчення для Церкви. Т. 8. С. 19, 20). CChUk 142.1