Розділ 57. Об'явлення

За днів апостолів християни були сповнені горливості та ентузіазму. Вони так невтомно працювали для свого Господа, що за порівняно короткий час, незважаючи на лютий опір, Євангеліє Царства проповідувалося в усіх населених куточках Землі. Для підбадьорення віруючих усіх часів богонатхненне перо описує той запал, який виявляли тоді послідовники Ісуса. Про Ефеську церкву, котру Господь Ісус використав як символ християнської Церкви апостольських часів, вірний і правдивий Свідок сказав: “Я знаю твої діла, твою працю і твою терпеливість; і що не можеш терпіти злих, і що випробував тих, які називають себе апостолами, але ними не є, і виявив їхню неправдомовність, і маєш терпеливість, і постраждав за Моє ім'я, але не знемігся” (Об'явл.2:2-3).ДА 397.1

Спочатку Ефеська церква відзначалася дитячою простотою й запалом. Віруючі щиро намагалися слухатися кожного Божого слова, їхнє життя свідчило про щиру любов до Христа. Вони з радістю чинили Божу волю, бо Спаситель постійно перебував у їхніх серцях. Сповнені любов'ю до свого Викупителя, вони вважали за найвищу мету навертати душі до Нього. Вони й гадки не мали приховувати дорогоцінний скарб Христової благодаті. Вони розуміли важливість свого покликання і, проголошуючи звістку: “На землі мир в людях доброї волі!” — палали бажанням донести радісну новину про спасіння у найвіддаленіші куточки Землі. І світ пізнавав їх, що вони були з Ісусом. Грішні люди, розкаяні, прощені, очищені й освячені, прилучалися до тісного спілкування з Богом через Його Сина.ДА 397.2

Члени Церкви були єдині в почуттях і діях. Любов до Христа, як золотий ланцюг, з'єднувала їх. Вони все глибше пізнавали Господа, їхнє життя свідчило про радість і мир у Христі. Вони відвідували сиріт і вдів у їхніх скорботах та берегли себе чистими від світу, розуміючи: якщо не чинитимуть цього, то виявляться недостойними свого визнання і зречуться свого Викупителя.ДА 398.1

Робота звершувалася в кожному місті. Наверталися душі, котрі у свою чергу вважали своїм обов'язком розповісти іншим про отриманий ними безцінний скарб. Вони не заспокоювалися, доки світло, що осяяло їхній розум, не зливалося на інших. Тисячі невіруючих знайомилися з основами християнської надії. Гарячі, натхненні особисті заклики були звернені до грішників, покидьків і тих, хто, претендуючи на знання істини, більше любили задоволення, ніж Бога.ДА 398.2

Проте з часом запал віруючих почав згасати, їхня любов до Бога й одне до одного почала холонути. У Церкву стала закрадатися байдужість. Деякі забули про те, в який чудовий спосіб вони прийняли правду. Один за одним старі прапороносці помирали на своєму посту. Деякі молоді працівники, котрі могли б понести тягар цих піонерів і таким чином приготуватися до мудрого керівництва, втомилися від часто повторюваних істин. Прагнучи чогось нового й надзвичайного, вони спробували видозмінити вчення і зробили його більш привабливим для більшості. Однак це суперечило фундаментальним принципам Євангелія. У своїй самовпевненості й духовній сліпоті ці люди не розуміли, що такі хитрування примусять багатьох засумніватися в досвідах минулого і призведуть до замішання й невір'я.ДА 398.3

Коли почали нав'язуватися ці фальшиві вчення, виникли суперечки, і багато людей відвернули свій погляд від Ісуса — Проводиря і Вершителя віри. Час, який міг би бути використаний для проповіді Євангелія, витрачався на дискусії з приводу маловажливих пунктів вчення та приємні людські байки. Безліч людей, яких можна було б переконати й навернути за допомогою правильно викладених істин, залишилися без попередження. Побожність швидко зникала, і здавалося, що сатана ось-ось заволодіє тими, котрі вважали себе послідовниками Христа.ДА 398.4

Саме в цей критичний час в історії Церкви Йоан був засуджений на вигнання. Ще ніколи Церква не мала такої потреби в його голосі, як зараз. Майже всі його брати по служінню померли мученицькою смертю. Останок віруючих зустрівся із шаленим опором. Усі видимі ознаки говорили про те, що наближається день, коли вороги Христової Церкви отримають перемогу.ДА 399.1

Однак у цій темряві невидима рука Господа керувала подіями. Згідно з Божим Провидінням, Йоан опинився там, де Христос міг дати йому чудові одкровення про Себе й Божественну істину для просвічення церков.ДА 399.2

Засланням Йоана вороги істини сподівалися примусити назавжди замовкнути голос вірного свідка Божого, але на Патмосі учень отримав вістку, яка зміцнюватиме Церкву аж до кінця часу. Хоч вороги Йоана не звільняються від відповідальності за свою несправедливість, однак вони стали знаряддям у руках Бога для виконання Небесного плану; сама спроба загасити світло істини викликала в багатьох сміливу віру.ДА 399.3

Господь слави з'явився засланому апостолові саме в суботу. Йоан так само свято дотримувався суботи на Патмосі, як і тоді, коли проповідував народові в містах і селах Юдеї. Він вірив, що йому належать дорогоцінні обітниці стосовно цього дня. “Я був у дусі Господнього дня, — пише Йоан, — і почув за собою гучний, наче сурми, голос, який промовляв: Я є Альфа й Омега, перший і останній... І я оглянувся, щоб подивитися, чий це голос говорив зі мною; і обернувшись, я побачив сім золотих світильників, а серед світильників — подібного до Сина Людського” (Об'явл.1:10-13).ДА 399.4

Цей улюблений учень зазнав великої ласки. Він бачив свого Господа в Гефсиманії, коли Його чоло було вкрите кривавим потом, а “вигляд Його не мав нічого людського в собі” (Ісаї 52:14). Він бачив Його в руках римських воїнів, одягнутим у стару багряницю і увінчаним терням. Він бачив Його на Голгофському хресті, коли Він був об'єктом жорстоких глузувань та образ. Тепер Йоанові ще раз було дозволено споглядати свого Господа. Але як змінився Його вигляд! Він уже не Страдник, зневажений і принижений людьми. Він зодягнутий в осяйні небесні шати. “Голова ж Його і волосся білі, мов біла вовна, мов сніг, а Його очі — як полум'я вогню, а Його ноги подібні до блискучої бронзи, наче в печі розпеченої” (Об'явл.1:14, 15). Його голос подібний до музики багатьох вод. Його обличчя сяє, наче сонце. У Своїй руці Він тримає сім зірок, і з уст Його виходить гострий двосічний меч — символ влади Його Слова. Патмос осяяла слава воскреслого Господа.ДА 399.5

“І коли я Його побачив, — пише Йоан, — то впав Йому до ніг, наче мертвий. А Він поклав Свою правицю на мене та й промовив: Не бійся!” (вірш 17).ДА 400.1

Йоан був зміцнений, щоб залишитися живим у присутності свого прославленого Господа. І тоді перед його зачудованим поглядом відкрилася небесна слава. Йому було дозволено побачити Божий престол і, забувши про земну боротьбу, споглядати сонм зодягнутих у білий одяг викуплених. Він чув музику небесних ангелів і переможний спів тих, хто переміг кров'ю Агнця та словом свого свідчення. У дарованому йому одкровенні одна за одною відкривалися захоплюючі сцени з життя Божого народу та історії Церкви, провіщеної аж до кінця часу. В образах і символах Йоанові були показані події надзвичайної важливості, котрі він мав записати, аби Божий народ його часу та майбутніх віків зрозумів, які небезпеки й боротьба чекають на нього.ДА 400.2

Це одкровення було дане для керівництва й розради Церкви впродовж християнської доби. Однак учителі релігії проголосили, що це запечатана книга, і її таємниці не можуть бути пояснені. Тому багато людей відвернулися від пророцтв, відмовляючись вивчати їхні таємниці. Та Бог не бажає, щоб Його народ мав подібне уявлення про цю книгу. Це “Об'явлення Ісуса Христа, яке дав Йому Бог, щоб показати Своїм рабам те, що має незабаром статися”. “Блаженний той, хто читає, — проголошує Господь, — і ті, що слухають слова пророцтва та дотримуються написаного в ньому, бо час близький!” (вірші 1,3).ДА 400.3

“Бо свідчу кожному, хто чує слова пророцтва, що в цій книзі: Коли хто додасть до них, то Бог накладе на нього кари, записані в цій книзі. А коли хто відійме від слів цього пророцтва, що в книзі, Бог забере його частку з дерева життя і з святого міста, про які записано в цій книзі. Каже Той, Хто свідчить це: Так, незабаром приходжу!” (Об'явл.22:18-20).ДА 401.1

В Об'явленні зображені глибини Божі. Уже сама назва цих Богонатхненних сторінок — “Об'явлення” — заперечує твердження про те, що ця книга запечатана. Це те, що об'явлене. Сам Господь об'явив Своєму слузі таємниці цієї книги і бажає, щоб вони були відкриті для всіх. Її істини призначені так само для людей останніх днів історії Землі, як і для сучасників Йоана. Деякі події, змальовані в цьому пророцтві мали місце в минулому, декотрі відбуваються зараз, інші пов'язані із завершенням великої боротьби між силами темряви і Князем Неба, а ще інші відбуватимуться на Новій Землі, де будуть тріумфувати й радіти викуплені.ДА 401.2

Якщо ви не можете пояснити значення кожного символу в Об'явленні, то не думайте, що даремно досліджувати цю книгу і намагатися зрозуміти істину, котра в ній міститься. Той, Хто відкрив ці таємниці Йоанові, допоможе старанному шукачеві істини відчути небесне блаженство. Якщо серця людей відкриті для прийняття істини, вони зрозуміють її вчення. Їм буде дароване благословення, обіцяне тим, які “слухають слова пророцтва та дотримуються написаного в ньому”.ДА 401.3

В Об'явленні об'єднуються і закінчуються усі книги Біблії. У ньому міститься доповнення до книги Даниїла. Одна є пророцтвом, друга — одкровенням. Книга, що була запечатана, — це не Об'явлення, а частина пророцтва Даниїла про останні дні. Ангел повелів: “А ти, Даниїле, заховай ті слова й запечатай книгу до часу кінця” (Дан.12:4).ДА 401.4

Саме Христос звелів апостолові записати те, що йому було відкрите. “Те, що бачиш, запиши в книгу і пошли до семи церков: у Ефес, у Смирну, в Пергам, у Тиятири, в Сарди, у Філадельфію і в Лаодикію”. “Я ...живий. І був Я мертвий, і ось Я живий на віки віків. Отож, напиши, що ти побачив, і те, що є, і те, що має статися після цього. Таємниця семи зірок, які ти бачив у Моїй правиці, та семи золотих світильників така: сім зірок — це ангели семи церков, а сім світильників, які ти бачив, — це сім церков” (Об'явл.1:11, 18-20).ДА 401.5

Назви семи церков символізують Церкву в різні періоди християнської історії. Число сім означає повноту і символічно вказує на те, що ці вістки сягають кінця часу, а використані символи розкривають стан Церкви в різні періоди історії світу.ДА 402.1

Христос зображений як Той, Який ходить між золотими свічниками. Так символічно представлено Його відношення до церков. Він підтримує постійний зв'язок зі Своїм народом. Він знає їхній справжній стан. Він спостерігає за порядком, благочестям, посвяченістю своїх дітей. Хоч Він Первосвященик і Посередник у небесній святині, проте водночас зображений як Той, Хто ходить серед Своїх церков на землі. Невтомно, з невсипущою пильністю Він спостерігає за тим, чи не тьмяніє й не гасне світло когось із Його вартових. Якби свічники були полишені на людську опіку, мерехтливий вогонь міг би ослабнути й погаснути. Але Він — правдивий Сторож у Господньому домі, правдивий Вартовий у дворах храму. Його постійна турбота й підкріпляюча благодать є джерелом життя та світла.ДА 402.2

Христос зображений як Той, Який тримає сім зірок у Своїй правиці. Це запевняє нас, що жодна церква, вірна своєму покликанню, не повинна боятися за своє майбутнє, бо жодна зірка, що перебуває під захистом Всемогутнього, не буде вихоплена з руки Христа.ДА 402.3

“Оце говорить Той, Хто тримає сім зірок у Своїй правиці” (Об'явл.2:1). Ці слова звернені до вчителів церкви, на котрих Бог поклав велику відповідальність. У Церкві має відчуватися благотворний ВПЛИВ Божих служителів, які повинні виявляти любов Христа. Небесні зірки перебувають під Його контролем. Він наповнює їх світлом. Він керує їхнім рухом і спрямовує його. Якби Він не робив цього, вони б упали. Це можна сказати і про служителів. Вони лише знаряддя в Його руках і все добре здійснють Його силою. Через них повинно світити Його світло. Спаситель повинен бути їхньою силою й дієвістю. Якщо вони дивитимуться на Нього, як Він дивився на Отця, то зможуть виконувати Його роботу. Якщо вони покладатимуться на Бога, Він допоможе їм віддзеркалювати Його світло для світу.ДА 402.4

На світанку історії Церкви таємниця беззаконня, передречена апостолом Павлом, уже почала свою руйнівну роботу; і коли лжевчителі, про яких Петро попереджав віруючих, стали поширювати свої єресі, багато хто піддався впливові фальшивого вчення. Декотрі похитнулися під час випробування і були спокушені залишити віру. У той час, коли Йоанові було дане це одкровення, багато хто втратили першу любов до євангельської істини. Але Бог у Своїй милості не залишив церкви в стані відступництва. У вістці безмежної ніжності Він відкрив Свою любов до них і закликав працювати для вічності. “Згадай, — просить Він, — звідки ти впав, покайся і роби попередні діла” (в. 5).ДА 403.1

Церква мала пороки і потребувала суворого докору й покарання. Йоан був натхненний записати вісті попередження, докору і благання до тих, хто випустив з уваги фундаментальні принципи Євангелія і ризикував надією на спасіння. Але слова докору, які Бог вважає необхідними для Церкви, завжди виголошуються з ніжною любов'ю й обітницею миру для кожного розкаяного віруючого. “Ось Я стою під дверима і стукаю, — говорить Господь, — якщо хто почує Мій голос і відчинить двері, то Я ввійду до нього і буду вечеряти з ним, і він зі Мною” (Об'явл.3:20).ДА 403.2

А для тих, котрі в умовах боротьби мали зберегти свою віру в Бога, пророкові були дані слова схвалення й обітниці: “Я знаю твої діла. Ось Я перед тобою відчинив двері, і їх ніхто не може зачинити. Ти маєш малу силу, але Слово Моє зберіг і не відрікся від Мого Імені. Бо ти зберіг слово Мого терпіння, і Я тебе збережу від години випробування, що має прийти на Всесвіт, аби випробувати мешканців Землі”. Віруючі отримали напучення: “Будь чуйний і зміцнюй інших, які мають умерти... Я незабаром приходжу. Тримайся ж того, що маєш, щоб ніхто не забрав твого вінця” (вірші 8,10,2,11).ДА 403.3

Через мужа, який назвав себе “братом і спільником у скорботі” (Об'явл.1:9), Христос відкрив Своїй Церкві, що вона має витерпіти задля Нього. Дивлячись крізь довгі віки темряви й забобонів, цей престарілий вигнанець бачив тисячі людей, які зазнають мученицької смерті за любов до істини. Але він також бачив, що Той, Хто підтримував Своїх перших свідків, не залишить Своїх вірних послідовників і впродовж віків переслідування, через яке вони мають перейти, перед кінцем часу. “Не бійся, — говорить Господь, — що будеш страждати. Ось диявол кидатиме декого з вас до в'язниці, щоб ви були випробувані; і матимете утиски... Будь вірний аж до смерті, і Я дам тобі вінець життя” (Об'явл.2:10).ДА 404.1

Йоан почув обітниці, дані всім вірним, борцям зі злом: “Переможцеві дам їсти з дерева життя, що є в Божому раю”. “Переможець зодягнеться в білий одяг, і не зітру його імені з книги життя, і визнаю його ім'я перед Моїм Отцем та перед Його ангелами”. “Переможцеві дозволю сісти зі Мною на Моєму престолі, — як і Я, перемігши, сів з Моїм Отцем на Його престолі” (Об'явл.2:7; 3:5, 21).ДА 404.2

Йоан бачив, як милість, ніжність і любов Бога поєднуються з Його святістю, справедливістю і силою. Він бачив, як грішники знаходять Отця в Тому, Кого вони боялися через свої гріхи. Дивлячись на події після кульмінації великої боротьби, він бачив на Сіоні тих, “що перемогли... Вони стояли на скляному морі, тримаючи Божі гусла”, і співали “пісню Мойсея і Агнця” (Об'явл.15:2-3).ДА 404.3

Спаситель постає перед Йоаном у символах “Лева, що з племені Юди” та “Агнця, наче заколеного” (Об'явл.5:5-6). Ці символи показують поєднання всемогутньої сили й жертовної любові. Лев, що з племені Юди, такий страшний для тих, які відкинули Його благодать, буде Агнцем Божим для слухняних і вірних. Стовп вогняний, жахливий і караючий для порушників Закону Божого, є ознакою світла, милості й визволення для тих, котрі зберегли Його Заповіді. Міцна рука покарає бунтівників, але визволить вірних. Кожний вірний буде спасенний. “З гучною сурмою пошле Своїх ангелів і зберуть Його вибраних з чотирьох вітрів, з одного кінця неба до другого” (Матв.24:31).ДА 404.4

Порівняно з мільйонами мешканців світу Божий народ буде, як і завжди, малою отарою, але якщо вони стоятимуть за істину, відкриту в Його Слові, Бог буде їхнім сховищем. Широкий щит Всемогутнього захищає їх. Бог завжди є більшістю. Коли звук останньої сурми проникне у в'язницю мертвих і праведники переможно вийдуть з могил із вигуками: “Смерте, де твоє жало?Могило, де твоя перемога?” (1Кор.15:55), — тоді Божі діти стоятимуть з Богом, з Христом, з ангелами та з вірними й правдивими усіх віків — тобто у значній більшості.ДА 405.1

Справжні учні Христа прямують за Ним крізь важку боротьбу, виявляючи самозречення і зазнаючи гіркого розчарування. Але це допомагає їм зрозуміти вину й горе гріха, і вони починають дивитися на нього з огидою. Спільники Христових страждань удостояться бути спільниками Його слави. У святому видінні пророк бачив остаточну перемогу Божої Церкви останку. Він пише:ДА 405.2

“І я побачив наче скляне море, змішане з вогнем, і тих, що перемогли... Вони стояли на скляному морі, тримаючи Божі гусла. Вони співали пісню Мойсея, Божого раба, та пісню Агнця, проголошуючи: Великі та дивні діла Твої, Господи Боже, Вседержителю! Праведні й правдиві дороги Твої, Царю народів!” (Об'явл.15:2-3).ДА 405.3

“І я глянув — і ось Агнець стоїть на Сіонській горі, а з Ним сто сорок чотири тисячі, що мають Його ім'я та ім'я Його Отця, написані на їхніх чолах” (Об'явл.14:1). Їхній розум у цьому світі був посвячений Богові; вони служили Йому і розумом, і серцем; тепер Він може написати Своє Ім'я “на їхніх чолах”. “І вони будуть царювати на віки віків” (Об'явл.22:5). Вони не входять і не виходять, як ті, що просять для себе місця. Вони належать до числа тих, до кого Христос каже: “Прийдіть, благословенні Мого Отця, успадкуйте Царство, приготоване вам від сотворення світу!” Він запрошує їх як Своїх дітей: “Увійди в радість свого пана” (Матв.25:34, 21).ДА 405.4

“Вони йдуть слідом за Агнцем, куди б Він не йшов. Вони викуплені від людей — перші плоди для Бога і Агнця” (Об'явл.14:4). У видінні пророк бачить, як вони стоять на горі Сіон, підперезані для святого служіння, зодягнуті в білий вісон, — праведність святих. Але всі ті, що йдуть за Господом на Небі, спочатку мали йти за Ним на землі, без нарікань і обурення, а з тими довірою, любов'ю та добровільним послухом, з якими отара прямує за пастирем. “Почув я голос, наче співають нову пісню перед престолом... І ніхто не міг навчитися тієї пісні, окрім цих ста сорока чотирьох тисяч, що викуплені від землі... В їхніх устах не знайдено лукавства, бо вони непорочні перед престолом Божим” (вірші 2-5).ДА 405.5

“І я побачив святе місто, новий Єрусалим, що сходив з неба від Бога, приготований, наче наречена, прикрашена для свого чоловіка... Сяяння його подібне до коштовного каменя, наче каменя яшми, чистого, як кришталь. Воно має великий та високий мур, у якому дванадцять брам, і на брамах дванадцять ангелів та імена написані — імена дванадцятьох племен синів Ізраїля... А дванадцять брам — то дванадцять перлин, і кожна брама була із однієї перлини. Вулиці міста — чисте золото, прозоре, мов скло. А храму я не бачив у ньому, бо Господь Бог, Вседержитель і Агнець — то його храм” (Об'явл.21:2, 11-12, 21-22).ДА 406.1

“І жодного прокляття більше не буде. А буде в ньому престол Бога і Агнця, і Його раби будуть служити Йому; і побачать Його обличчя, а Його Ім'я на їхніх чолах. І ночі вже більше не буде, і не потребуватимуть світла світильника та світла сонця, бо Господь Бог їх освічує” (Об'явл.22:3-5).ДА 406.2

“І показав він мені чисту ріку живої води, прозорої, мов кришталь, що виходила від престолу Бога і Агнця. Серед його вулиць — із одного, і з другого боку ріки — дерево життя, що приносить дванадцять плодів, кожного місяця приносить свій плід. А листя дерева — для оздоровлення народів... Блаженні ті, що виперуть свій одяг, щоб мати право на дерево життя і ввійти брамами до міста” (вірші 1-2,14).ДА 406.3

“І почув я гучний голос із престолу, що промовте: Ось Божа оселя з людьми; і Він поселиться з ними, і вони будуть Його народом, і Сам Бог буде з ними — їхній Бог” (Об'явл.21:3).ДА 406.4