Розділ 36. Останній цар Юдеї

На початку свого царювання Седекія користувався повною довірою вавилонського царя і мав надійного порадника — пророка Єремію. Чесним поводженням з вавилонянами та послухом богонатхненним вісткам Єремії він міг би здобути повагу багатьох високопоставлених осіб та познайомити їх із правдивим Богом. Таким чином юдейські вигнанці у Вавилоні могли б отримати більші свободи й привілеї; Боже Ім'я було б там прославлене, а залишені на батьківщині юдеї уникнули б жахливого лиха, яке, врешті решт, спіткало їх.ПЦ 289.1

Пророк Єремія радив Седекії та всім юдеям, у тому числі й вигнанцям у Вавилоні, підкоритися тимчасовому правлінню своїх завойовників. Особливо це було важливо для полонених, які повинні були зберігати мир із мешканцями чужого краю. Однак це не відповідало нахилам людського серця, і сатана, скориставшись нагодою, сприяв появі як у Єрусалимі, так і Вавилоні фальшивих пророків, котрі запевняли, що скоро ярмо рабства буде скинуте і до нації повернеться колишня слава.ПЦ 289.2

Ці лестиві пророцтва, до яких прислухалися цар і народ, могли призвести до фатальних кроків та зруйнувати милостиві Божі задуми. Щоб перешкодити повстанню і пов'язаним з ним стражданням, Господь наказав Єремії негайно попередити юдейського царя про неминучі наслідки заколоту. До полонених були надіслані застережливі листи, щоб вони не тішили себе марною надією на скоре визволення. “Нехай не зводять вас ваші пророки, що серед вас, та ваші віщуни”,^{1Єрем.29:5-8;} — напучував пророк. Було також згадано про намір Господа відвідати Ізраїль наприкінці сімдесяти років полону, передвіщених Його посланцями.ПЦ 289.3

З якою ніжністю і співчуттям Бог знайомив Свій поневолений народ зі Своїми планами щодо Ізраїлю! Він знав: якщо вони повірять фальшивим пророкам і чекатимуть скорого визволення, їхнє становище у Вавилоні надзвичайно погіршиться. Усякі незадоволення чи повстання з їхнього боку тільки посилять пильність і суворість халдейської влади, призведуть до подальшого обмеження їхніх свобод. Результатом цього стануть страждання і біди. Він бажав, щоб вони не ремствували, а підкорилися долі, намагаючись зробити своє перебування в рабстві, по можливості, стерпним. Господь радив: “Будуйте доми і живіть у них; насаджуйте сади і споживайте їхні плоди... і дбайте про благо тієї землі, куди Я вас виселив, і моліться за неї Господеві, бо в її добробуті і ваше щастя”.^{1Єрем.29:5-8;}ПЦ 290.1

Серед фальшивих учителів у Вавилоні було двоє, які претендували на святість, однак насправді були зіпсутими людьми. Єремія засудив їхні лихі вчинки і застеріг від небезпеки. Розгнівані його докорами, вони намагалися перешкодити роботі правдивого пророка, підбурюючи народ не вірити його словам та опиратися Божій пораді щодо підкорення вавилонському цареві. Господь засвідчив через Єремію, що ці фальшиві пророки потраплять до рук Навуходоносора і будуть страчені на його очах. Не пройшло багато часу, як це провіщення виконалося дослівно.ПЦ 290.2

До кінця часу будуть існувати люди, які сіятимуть насіння сум'яття і непокори серед тих, котрі називають себе представниками правдивого Бога. Пророкуючи неправду, вони навчатимуть людей сприймати гріх як щось несуттєве. Коли виявляться жахливі наслідки їхніх лихих учинків, вони докладатимуть усіх зусиль, щоб звинуватити в усіх своїх труднощах вірних Божих слуг, котрі застерігали їх, як і євреї свого часу звинуватили Єремію у своєму нещасті. Однак як і в давнину здійснилося все, сказане Єговою через Свого пророка, так і в наші дні виконаються Його слова.ПЦ 290.3

Від самого початку Єремія дотримувався послідовного курсу і радив підкоритися вавилонянам. Ця порада стосувалася не тільки Юди, а й багатьох навколишніх народів. У перші роки царювання Седекії посли правителів Едому, Моаву, Тиру й інших народів відвідували юдейського царя, аби довідатися, чи прийшов слушний час для спільного повстання і чи об'єднається він з ними у боротьбі проти вавилонського царя. У той час як посли чекали на відповідь, до Єремії було слово Господнє: “Зроби собі поворозки та ярма, і надінь їх на шию свою. І пошлеш їх до царя Едому, і до царя Моаву, і до царя синів Аммону, і до царя Тиру, і до царя Сидону через послів, що приходять у Єрусалим до Седекії, царя Юдиного”.^{2Єрем.27:2-3, 7, 8-11;}ПЦ 291.1

Єремії було наказано передати послам вістку для їхніх правителів про те, що їх усіх Бог віддав до рук Навуходоносора, царя Вавилону; вони “будуть служити йому та синові його, і синові сина його, аж поки не прийде час і на його землю”.^{2Єрем.27:2-3, 7, 8-11;}ПЦ 291.2

Далі послам було наказано повідомити своїх правителів, що в разі відмови служити вавилонському цареві вони будуть покарані “мечем, і голодом, і заразою”, від чого й загинуть. Особливо ж вони не повинні були слухати фальшивих пророків, які радили протилежне. “А ви не прислухайтесь до ваших пророків, — проголосив Господь, — і до ваших віщунів, і до ваших сновидців, і до ваших знахарів, і до ваших чарівників, що запевняють вас, кажучи: Не будете служити вавилонському цареві! Бо вони пророкують вам неправду, щоб вигнати вас із вашої землі; та й Я вас вижену, і ви загинете. Народові ж, який підставить свою шию в ярмо вавилонського царя і служитиме йому, Я дам спокій на його землі, — говорить Господь, — і він оброблятиме її, і на ній житиме”.^{2Єрем.27:2-3, 7, 8-11;} Підкорення вавилонському цареві було найлегшим покаранням, яке милостивий Бог міг послати непокірному народові, але якщо вони повстануть проти такого вироку про неволю, тоді повною мірою відчують суворість Його кари.ПЦ 291.3

Коли Єремія зодягнув собі на шию ярмо і повідомив Божу волю, учасники наради були надзвичайно здивовані,ПЦ 291.4

Незважаючи на рішучий опір, Єремія твердо відстоював політику підкорення Вавилонові. Серед тих, хто наважився відкинути пораду Господа, особливо відзначався Ананія — один із фальшивих пророків, про якого було попереджено народ. Щоб завоювати прихильність царя і придворних, він, на знак протесту, оголосив, що має від Бога слова підбадьорення для євреїв: “Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Зламаю ярмо царя вавилонського! Через два роки Я верну до цього місця увесь посуд Господнього дому, що забрав Навуходоносор, цар вавилонський, з цього місця, і переніс до Вавилону. Та й юдейського царя Єхонію, Єгоякимового сина, і всіх юдейських полонених, що прийшли до Вавилону, Я верну до цього місця, — говорить Господь, — бо зламаю ярмо царя вавилонського”.^{3Єрем.28:2-4, 9-17;}ПЦ 292.1

Єремія гаряче благав священиків і народ підкоритися вавилонському цареві на призначений Господом час. Він звертав увагу юдейських мужів на передвіщення Осії, Аввакума, Софонії та інших пророків, вістки докору і застереження котрих були подібні до його власних. Він посилався на події, які стали виконанням пророцтв про покарання за нерозкаяність у гріхах. У минулому Божі суди так само відвідували нерозкаяних, і це було точним виконанням Його слів, сповіщених через вірних вісників.ПЦ 292.2

“Пророк, що пророкує про добробут, — сказав на закінчення Єремія, — коли слово його справджувалось, визнавали його за пророка, якого справді послав Господь”.^{3Єрем.28:2-4, 9-17;} Якщо Ізраїль зважиться ризикувати, то майбутні події неминуче покажуть, хто був правдивим пророком.ПЦ 292.3

Порада Єремії підкоритися Вавилону спонукала Ананію кинути йому зухвалий виклик, поставивши під сумнів правдивість виголошеної вістки. Знявши із шиї Єремії символічне ярмо, Ананія поламав його, говорячи: “Так говорить Господь: Отак поламаю ярмо Навуходоносора, царя вавилонського, за два роки на шиї всіх народів”.ПЦ 292.4

“І пішов пророк Єремія своєю дорогою”. Здавалося, що йому нічого іншого не залишалося, як зійти з арени боротьби. Однак Єремії була дана інша вістка. “Іди, і скажи Ананії: Так говорить Господь: Ти поламав дерев'яне ярмо, але Я зроблю замість нього ярмо залізне. Бо так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Я накладу на шию всіх цих народів залізне ярмо, щоб вони служили Навуходоносорові, цареві вавилонському, — і вони служитимуть йому...ПЦ 292.5

І сказав пророк Єремія до пророка Ананії: ‘Послухай же Ананіє: Не посилав тебе Господь, але ти підводиш цей народ покладатись на неправду. Тому так промовляє Господь: Ось Я викину тебе з поверхні землі, — цього року ти помреш, бо говорив всупереч Господеві!’ І помер пророк Ананія того року сьомого місяця”.^{3Єрем.28:2-4, 9-17;}ПЦ 293.1

Фальшивий пророк ще більше зміцнив недовір'я народу до Єремії та його вістки. Він удався до нечестя, назвавшись Господнім вісником, і поплатився за це власним життям. П'ятого місяця Єремія провістив смерть Ананії, а сьомого — його слова виконалися.ПЦ 293.2

Заворушення, спричинені діями фальшивих пророків, змусили вавилонян запідозрити Седекію у зраді, і тільки завдяки негайним рішучим діям з його боку йому було дозволено продовжувати правити, перебуваючи в безпосередній залежності від Вавилону.ПЦ 293.3

Така нагода з'явилася невдовзі після того, як посли повернулися з Єрусалима додому, а юдейський цар у супроводі Сераї, “старшого над приміщенням”,^{4Єрем.51:59;} вирушив із важливою місією до Вавилону. Під час свого перебування при халдейському дворі Седекія поновив свою присягу вірності Навуходоносорові.ПЦ 293.4

Через Даниїла та інших єврейських невільників монарх Вавилону пізнав могутність та верховну владу правдивого Бога; тому коли Седекія ще раз урочисто пообіцяв зберігати вірність, Навуходоносор зажадав від нього присяги в Ім'я Господа, Бога Ізраїлевого. Якби Єедекія шанобливо поставився до своєї присяги, його вірність справила б величезний вплив на людей, котрі спостерігали за поведінкою тих, котрі твердили, що шанують ім'я Бога євреїв і дбають про Його честь.ПЦ 293.5

Однак юдейський цар знехтував даною йому високою перевагою прославити ім'я живого Бога. Про Седекію написано: “І робив він зло в очах Господа, Бога свого, — не впокорився перед пророком Єремією, який свідчив за наказом Господнім. Він також збунтувався проти царя Навуходоносора, якому заприсягнув Господом; він став таким тугошиїм і жорстокосердим, що не навернувся до Господа, Бога Ізраїлевого”.^{52Хронік 36:12-13;}ПЦ 293.6

У той час як Єремія ще продовжував пророкувати в Юдейському краї, Бог вибрав з-посеред вавилонських полонених пророка Єзекіїля, щоб через нього застерігати і втішати вигнанців, а також утвердити Господнє слово, сповіщене через Єремію. В останні роки царювання Седекії Єзекіїль дав ясно зрозуміти, яке безумство довіряти фальшивим провіщенням тих, котрі вселяли в полонених надію на скоре повернення до Єрусалима. Йому також було наказано за допомогою різних символів і серйозних вісток передректи облогу й повне зруйнування Єрусалима.ПЦ 294.1

Шостого року царювання Седекії Господь показав Єзекіїлю у видінні ті гидоти, які чинилися в Єрусалимі за воротами Господнього дому і навіть у його внутрішньому дворі. Кімнати для ідолів, намальовані ідоли, “усякого виду плазуни, гидкі тварини, і всякі божки Ізраїлевого дому”^{6Єзек.8:10-18;} — усе це швидко промайнуло перед очима враженого пророка.ПЦ 294.2

Сімдесят мужів, “старшини дому Ізраїлевого”, які мали бути духовними вождями народу, кадили перед ідолами в потайних кімнатах на священній території храмового двору. “Господь нас не бачить”, — тішили себе мужі Юди, здійснюючи язичеські обряди. “Господь покинув цей Край”,^{6Єзек.8:10-18;} — богохульно запевняли вони.ПЦ 294.3

Пророкові довелося побачити “ще більші гидоти”. Біля воріт між зовнішнім та внутрішнім дворами він зауважив “жінок, що оплакували Гаммуза”, а у внутрішньому дворі храму, “при вході до Господнього дому, між притвором та між жертовником, стояло біля двадцяти п'яти чоловік спиною до Господньої святині, а обличчям на схід. Вони кланялися до сходу, до сонця”.^{6Єзек.8:10-18;}ПЦ 294.4

Після цього славна Істота, Котра супроводжувала Єзекіїля під час цього дивовижного видіння про нечестя у вищих колах Юдеї, запитала пророка: “Чи ти бачиш, сину людський? Ще мало Юдиному дому тих гидот, що тут коять; вони ще наповнили Край насильством, і знову доводять Мене до гніву. Дивись, вони прикладають зелені галузки до носа. За теж і Я чинитиму з ними в гніві: око Моє не змилується, і не змилосерджусь. Вони кликатимуть голосно до Моїх вух; та Я їх не почую”.^{6Єзек.8:10-18;}ПЦ 294.5

Щодо нечистих мужів, які наважилися безсоромно стояти перед народом у Господнє Ім'я, Він виголосив через Єремію такі слова: “Навіть пророк і священик грішать, — їхнє зло Я знайшов теж у домі Моїм”.^{7Єрем.23:11;} У жахливому звинуваченні Юди, яке міститься в останньому літописі про царювання Седекії, знову йдеться про опоганення храму.ПЦ 295.1

“До того ж, — свідчать записи, — усі князі між священиками й народом все більше грішили, шануючи гидоти язичників, і осквернили Господній дім, який Він освятив у Єрусалимі”.^{82Хронік 36:14;}ПЦ 295.2

Швидко наближався день загибелі Юдейського царства. Господь не міг більше втішати народ надією, що вони уникнуть найсуворішого покарання. “Чи ви залишитесь не покараними? — запитує Він. — Ні, кара не мине й вас”.^{9Єрем.25:29;}ПЦ 295.3

Навіть ці слова були зустрінуті з насмішками. “Дні минають, та всі видіння марні”, — говорили нерозкаяні. Однак ця зневага до вірного пророчого слова була суворо засуджена через Єзекіїля. “Скажи їм, — проголосив Господь, — Я покладу край приповістці, і більше не будуть повторювати її в Ізраїлі. Скажи їм: ‘Час близько, і справдиться кожне видіння. Бо не буде вже жодного марного видіння і ніяке віщування не буде оманливим в Ізраїлевому домі. Бо Я, Господь, буду говорити, а яке слово проречу, воно справдиться, не відтягнеться вже. Таки за ваших днів, о доме бунтівничий, буду говорити слово, і його виконаю, говорить Господь Бог’”.ПЦ 295.4

“І надійшло до мене, — свідчить Єзекіїль, — таке слово Господнє: ‘Сину людський! Ось дім Ізраїлів говорить: Те видіння, яке він бачить, воно про далекі дні, і про далекі часи він пророкує. Тому скажи їм: Так говорить Господь Бог: не відтягнеться вже жодне Моє слово. Слово, що Я проречу, справдиться, говорить Господь Бог’”.^{10Єзек.12:22-28;}ПЦ 295.5

На чолі відступників, які прискорювали загибель народу, стояв юдейський цар Седекія. Остаточно відкинувши дані через пророків поради Господа, забувши про обов'язок вдячності Навуходоносорові, порушивши свою урочисту присягу вірності, дану в Ім'я Господа, Бога Ізраїлю, юдейський цар повстав проти пророків, проти свого добродійника і навіть самого Бога. У марноті власної мудрості він звернувся по допомогу до давнього ворога Ізраїлю — “послав своїх послів до Єгипту, щоб дали йому коней та багато війська”.ПЦ 295.6

“Чи пощастить йому?— запитує Господь про того, котрий так підступно зрадив усяке священне довір'я. — Чи втече той, хто робить таке? Він зламав Мій союз. Чи ж врятується він? Клянусь, як от живу Я, — говорить Господь Бог, — в країні того царя, котрий наставив його царем, той, котрий погордував його присягою та зламав свою угоду з ним, помре у нього ж у Вавилоні! І фараон не допоможе йому на війні ні великим військом, ні численним народом... Він зневажив клятву, зламав союз, хоч дав був свою руку, — отак учинив він. Ні! Він не врятується!”.^{11Єзек.17:15-18;}ПЦ 296.1

Для “безчесного, беззаконного князя” прийшов день остаточної відплати. “Здійми корону, — наказав Господь, — скинь вінець!” Поки Сам Христос не встановить Свого Царства, Юдеї не буде дозволено мати царя. “Руїну, руїну, руїну зроблю з нього”, — таким було Божественне рішення про дім Давида. “І його не буде, доки не прийде Той, Хто має на нього право і Кому Я дам його”.^{12Єзек.21:30-32.}ПЦ 296.2