“Якщо праведність ваша не перевищить праведності книжників та фарисеїв, то не ввійдете в Царство Небесне” (Матв.5:20)

Книжники та фарисеї звинувачували у гріхах як Христа, так і Його учнів через те, що вони нехтували обрядами і церемоніями рабинів. Учні не раз були збентежені та занепокоєні докорами і звинуваченнями тих, кого вони звикли вважати своїми духовними вчителями. Ісус викрив їхню неправду; Він оголосив, що фарисейська праведність, так високо цінована ними, нічого не варта. Юдеї вважали себе особливим вірним народом, який любить Бог; але Христос показав, що їхній релігії бракує спасаючої віри, їх удавана побожність, усі вигадані обряди й церемонії, навіть виконання зовнішніх вимог Закону, чим вони так пишалися, не могли зробити їх святими. Вони не були ані чисті серцем, ані благородні, як Сам Христос.НПЩЖ 43.1

Законницької релігійності не досить для того, щоб привести душу до згоди з Богом. Тверда, сувора правовірність фарисеїв, позбавлена любові, лагідності й каяття, стала для грішника лише каменем спотикання. Фарисеї були подібні до солі, що втратила свою силу, бо не могли врятувати світ від морального занепаду. Єдина правдива віра — це віра, яка, “діючи любов'ю” (Гал.5:6), очищає душу. Подібно до закваски, вона змінює характер.НПЩЖ 43.2

Юдеї мали змогу дізнатися про всі ці істини з книг пророків. Ще за кілька сотень років до цього часу прагнення душі до праведності Божої було висловлене пророком Михеєм: “З чим піду перед Господа, схилюсь перед Богом Високості? Чи піду перед Нього з цілопаленнями, з річними телятами? Чи Господь уподобає тисячі баранів, десятки тисяч потоків оливи?… Було тобі виявлено, о людино, що добре, і чого пожадає від тебе Господь, — нічого, а тільки чинити правосуддя, і милосердя любити, і з твоїм Богом ходити сумирно” (Мих.6:6-8).НПЩЖ 43.3

Пророк Осія такими словами викрив суть фарисейства: “Ізраїль — пуста виноградна лоза, що приносить плід для себе” (Осія 10:1). Удаючи, що нібито вони служать Богові, юдеї насправді служили самим собі. їхня праведність була плодом власних зусиль виконувати Закон згідно з їх розумінням і для своєї користі. Така праведність не могла бути кращою від них самих. Прагнучи стати святими, вони намагалися зробити чисте з нечистого. Закон Божий такий же святий і досконалий, як і Сам Бог. Він відкриває людям праведність Божу. Своїми силами людина не може дотримуватися закону, бо її природа зіпсована, спотворена і зовсім не подібна до характеру Божого. Вчинки самолюбного серця нечисті, і “вся праведність наша — немов поплямована одіж” (Ісая 64:6).НПЩЖ 43.4

Закон святий, але юдеї не могли досягнути праведності, бажаючи виконати його власними зусиллями. Учні Христа повинні виробити в собі іншу праведність, ніж фарисеї, якщо вони хочуть увійти до Царства Небесного. Бог послав їм у Своєму Синові досконалу праведність Закону. Якщо вони відкриють свої серця і приймуть Христа, Сам Бог і Його любов перебуватимуть у них, перетворюючи їх на Його подобу. Прийнявши дар, який Бог дає безкоштовно, вони здобудуть праведність, котрої вимагає Закон. Але фарисеї відкинули Христа. “Не розуміючи праведності Божої, і силкуючись поставити власну праведність” (Римл.10:3), вони не підкорилися праведності Божій.НПЩЖ 44.1

Ісус проповідував далі, бажаючи показати Своїм слухачам, що виконання заповідей Божих є відтворенням у них характеру Христа. Бо у Ньому Бог щоденно відкривав Себе.НПЩЖ 44.2