“Кожен, хто гнівається на брата свого, підлягає суду” (Матв.5:22)

Господь сказав через Мойсея: “Не будеш ненавидіти брата свого в серці своєму. Не будеш мститися і не будеш ненавидіти синів свого народу. І будеш любити ближнього свого, як самого себе” (Лев.19:17-18). Істини, викладені Христом, були тими ж самими, котрим навчали пророки, але черствість серця і любов до гріха заважали їх сприймати.НПЩЖ 45.1

Слова Спасителя розкривали Його слухачам той факт, що засуджуючи інших за провини, вони самі ставали винними рівною мірою, бо виношували в своєму серці ненависть і злобу.НПЩЖ 45.2

По той бік озера, на березі якого вони зібрались, лежала земля Васанська, самотня місцевість, глухі ущелини якої та ліси з давніх-давен були улюбленим місцем сховища для різних злочинців. Чутки про нещодавно скоєні там грабунки і вбивства були ще свіжими в пам'яті людей, і багато з них бажало, щоб лиходіїв було спіймано. Але й самі вони були озлобленими і непримиренними; вони ненавиділи своїх гнобителів — римлян, вважаючи, нібито мають право ненавидіти і зневажати інші народи і навіть своїх співвітчизників, якщо вони не цілком з ними згодні. В усьому цьому порушували заповідь: “Не вбиватимеш”.НПЩЖ 45.3

Дух ненависті й помсти походить від сатани; це облудник спонукав убити Сина Божого. Кожний, хто плекає у серці злобу та ненависть, має того ж духа, і плодом його буде смерть. У думці про помсту прихований злочин, як зародок у насінні. “Кожен, хто ненавидить брата свого, є людиновбивця. А ви знаєте, що жоден людиновбивця не має вічного життя, що в нім перебувало б” (1Йоан.3:15).НПЩЖ 45.4

“Хто скаже на брата свого: ‘рака’ (тобто нікчемна людина), підпадає верховному судові”. Віддавши Свого Сина для нашого викуплення, Бог показав, як високо Він оцінює кожну людську душу, і тому Господь нікому не дає права говорити про інших з презирством. Ми, звичайно, бачимо помилки і слабкості наших ближніх, але Бог кожну душу вважає Своєю власністю, тому що, по-перше, Він її Творець, а по-друге, купив її дорогоцінною кров'ю Христа. Усі люди створені за Його подобою, і тому навіть до людини, яка найнижче опустилася, слід ставитися з повагою і ніжністю. Бог притягне нас до відповідальності за кожне зневажливе слово, сказане про одну-єдину душу, за яку Христос віддав Своє життя.НПЩЖ 45.5

“Бо хто тебе відрізняє? Що ти маєш, чого б не одержав? А якщо одержав, чого хвалишся, ніби не одержував?”. “Хто ти, що осуджуєш чужого раба? Перед своїм Господом стоїть він або падає” (1Кор.4:7; Римл.14:4).НПЩЖ 46.1

“А хто скаже ‘дурний’, підпадає геєнні огненній”. Слово “дурний” (безумний) у Старому Завіті застосовувалося, коли йшлося про боговідступника або людину, яка повністю віддалася гріху. Ісус говорить, що той, хто засуджує свого брата як відступника або богосупротивника, цим засвідчує, що і він гідний такого ж осудження.НПЩЖ 46.2

Сам Христос, “коли сперечався з дияволом і говорив про Мойсееве тіло, не наважився винести суду зневажливого” (Юда 9). Якщо б Він зробив це, то поставив би Себе на один рівень з дияволом, бо звинувачення — це знаряддя лукавого. Писання називає його “оскаржувачем братів наших” (Відкр.12:10). Ісус не вдається до жодного із знарядь сатани, у відповідь Він сказав: “Хай Господь докорить тобі” (Юда 9).НПЩЖ 46.3

Це — приклад для нас. Вступаючи в боротьбу з ворогами Христа, ми аж ніяк не повинні говорити зі злістю або вживати слова, хоча б найменшою мірою засудливі. Вісник Божий не повинен вживати таких слів, яких уникав Володар небес навіть у суперечці із сатаною. Суд і винесення вироку віддамо Богові.НПЩЖ 46.4