“Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам” (Матв.7:7)

Щоб уникнути невір'я, непорозумінь або неправильного тлумачення Своїх слів, Господь повторює цю потрійну обітницю. Він бажає, щоб ті, котрі шукають Бога, вірили: для Нього немає нічого неможливого. Тому Він додав: “Бо кожен, хто просить — одержує, хто шукає — знаходить, а хто стукає — відчинять йому”.НПЩЖ 97.1

Господь не ставить жодних умов; необхідно тільки прагнути Його милості, просити Його поради, мати палке бажання пізнати Його любов. “Просіть…”. Коли просите, ви доводите цим, що усвідомлюєте власну потребу, і коли просите з вірою — отримаєте. Господь дає Слово і виконує його. Підійдіть до Нього зі щирим каяттям і не бійтеся, що справлятимете враження самовпевненої людини, коли проситимете того, що Господь обіцяв дати. Якщо ви просите благословення, необхідне вам для того, аби ваш характер удосконалювався, уподібнюючись до характеру Христа, то Господь запевняє вас, що ви просите згідно з Його обітницею і отримаєте. Усвідомлення власної гріховності вже є достатньою підставою для того, щоб просити Його милості й співчуття. Ви можете прийти до Бога не тому, що святі, а тому, що бажаєте Божого очищення від усіх гріхів і пороків. Причина, за якою ми можемо постійно приходити до Бога, — це наша величезна нужда, вкрай безпорадне становище, потреба в Богові та Його спасаючій силі.НПЩЖ 97.2

“Шукайте” не лише благословень Божих, а і Самого Бога. “Заприязнися із Ним, та й матимеш спокій” (Іов.22:21). “…Шукайте — і знайдете…”. Бог шукає вас, і вже ваше бажання прийти до Нього є дією Святого Духа. Ідіть за цим потягом. Христос заступається за спокушених, заблудних і невірних. Він намагається привести їх до Себе. “Якщо будеш шукати Його, то знайдеш… ” (1Хронік.28:9).НПЩЖ 97.3

“…Стукайте…”. Бог просить прийти до Нього і чекає, щоб зустріти нас у Своїй вітальні. Перші учні, що пішли за Ісусом, не задовольнилися короткою розмовою з ним, але запитали: “Равві, де Ти живеш? …Пішли і побачили, де Він живе, і пробули в Нього той день” (Йоан.1:38-39). Так і ми можемо мати найтісніший зв'язок і дружбу з Богом. “Хто живе під покровом Всевишнього, той в тіні Всемогутнього перебуває” (Псал.91:1). Нехай усі, хто прагне благословень Божих, стукають до дверей благодаті та чекають з повною впевненістю, кажучи: “Ти, Господи, обіцяв, що ‘кожен, хто просить — одержує, хто шукає — знаходить, а хто стукає — відчинять йому’”.НПЩЖ 97.4

Дивлячись на людей, що зібралися послухати Його, Ісус бажав, щоб увесь цей величезний натовп пізнав любов і милість Божу. Щоб вони могли зрозуміти свою потребу та готовність Бога задовольнити їх, Він наводить їм приклад про голодну дитину, котра просить хліба у батька. “Чи є між вами така людина, — запитує Він, — яка подасть своєму синові каменя, коли той проситиме хліба?” Ісус звертається до природної ніжної любові батька: “Коли ж ви, будучи злими, вмієте давати добрі дари своїм дітям, тим паче ваш Отець Небесний дасть блага тим, хто проситиме в Нього?” Жоден люблячий батько не відвернеться від голодного сина, котрий просить у нього хліба. Невже він посміється з нього чи збудить у ньому дію, аби потім розчарувати? Невже він пообіцяє нагодувати, а потім дасть камінь? І чи ж не ображаємо ми Бога, коли думаємо, що Він не бажає відповісти на благання Його дітей?НПЩЖ 98.1

Отож, коли ви, люди, “будучи злими, вмійте давати добрі дари своїм дітям, тим паче ваш Отець Небесний дасть блага тим, хто проситиме в Нього?” (Луки 11:13). Дух Святий, Представник Божий на землі, є найбільшим з усіх дарів. У Ньому сховані всі “добрі даяння”. Сам Творець не може дати нам нічого більшого і кращого. Якщо ми благаємо Господа зглянутися над нами у біді та керувати нами через Духа Святого, то Він ніколи не відмовить нам у нашому проханні. Навіть батьки можуть відвернутися від своєї голодної дитини, але Бог ніколи не залишить без уваги благання знемагаючої душі. Як зворушливо Він говорить про Свою любов! Через пророка Ісаю Він звертається до тих, котрі думають, що Бог залишив їх у дні важких переживань: “І сказав Сіон: Господь кинув мене, і Господь мій про мене забув… Чи ж жінка забуде своє немовля, щоб не пожаліти їй сина утроби своєї? Та коли б вони позабували, то Я не забуду про тебе! Отож на долонях Своїх тебе вирізьбив Я” (Ісая 49:14-16).НПЩЖ 98.2

Кожна обітниця Божа може стати предметом наших молитов, і ми покладатимемося на Слово Єгови. У яких би духовних дарах ми не мали потребу, в нас є перевага просити про них через Ісуса. Ми можемо з дитячою простотою сказати Господеві про все те, що нам потрібно. Ми можемо просити в Нього про задоволення матеріальних потреб, про їжу, одяг, а також про хліб життя та одяг праведності Христа. Отець Небесний знає, в чому ви маєте потребу, і чекає, щоб ви просили Його про це. Іменем Ісуса ми отримуємо всякий дар. Бог шанує це Ім'я і задовольнить потреби зі скарбниці Свого милосердя.НПЩЖ 98.3

Але не забувайте, що, приходячи до Бога як до Отця, ви визнаєте себе Його дітьми. Ви не лише покладаєте надію на Його милосердя, але у всьому підкоряєтесь Його волі, пам'ятаючи про те, що Його любов незмінна. Ви віддаєте себе, щоб виконувати Його справу. Саме тим, кого Він просить шукати найперше Царства Божого і правди його, Ісус дав обітницю: “Просіть — і буде вам дано”.НПЩЖ 99.1

Дітям Божим призначені дари Того, Кому належить уся влада на небі й на землі. Ці дари настільки коштовні, що могли бути куплені для нас лише дорогоцінною жертвою — кров'ю Спасителя. Вони задовольнять найбільше прагнення серця і перебуватимуть вічно. Отримають їх і будуть радіти ними ті, хто приходять до Бога як діти. Прийміть же обітниці Божі, вони належать вам! Благайте Господа про виконання Його обітниць, і ви зазнаєте радості у всій її повноті!НПЩЖ 99.2