Розділ 16. Молитва за хворих

Біблійний текст говорить, що “треба завжди молитися і не занепадати духом” (Луки 18:1). Якщо є такий час, коли люди відчувають потребу в молитві, то це тоді, коли сили залишають їх і саме життя, здається, вислизає з їхніх рук. Часто здорові люди забувають про чудові милості, котрими користуються з дня на день, з року в рік, не віддаючи хвали Богові за Його добродіяння. Та коли приходить хвороба, вони згадують про Бога. Коли сили залишають їх, вони відчувають потребу в Божественній допомозі. А наш милостивий Бог ніколи не відвертається від душі, яка щиро шукає в Нього допомоги. Він — наше сховище як під час хвороби, так і в здоров'ї.СЗ 163.1

“Як жалує батько дітей, так Господь пожалівся над тими, хто боїться Його, бо знає Він створення наше, пам'ятає, що ми — порох” (Псал.103:13, 14).СЗ 163.2

“Нерозумні страждали за грішну дорогу свою й за свої беззаконня. Душа їхня від усякої їжі відверталася, і дійшли вони аж до брам смерти” (Псал.107:17, 18).СЗ 163.3

“І в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх, Він послав Своє слово та їх оздоровив, і їх урятував з їхньої хвороби!” (вірші 19, 20).СЗ 163.4

Бог і сьогодні настільки ж бажає оздоровити хворого, як і тоді, коли Святий Дух проголосив ці слова через псалмиста. А Христос і сьогодні — Той самий співчутливий Лікар, яким був під час Свого земного служіння. У Ньому зосереджений цілющий бальзам від усякої хвороби, відновлювальна сила від будь-якої немочі. Сьогодні Його учні мають молитися за хворих так само, як молилися учні в давнину. І одужання надійде, бо “молитва віри спасе хворого”. Ми маємо силу Святого Духа, спокійну впевненість віри, котра може покладатися на Божі обітниці. Обітниця Господа: “Будуть покладати руки на хворих, і вони ставатимуть здоровими” (Марка 16:18) заслуговує нині такого ж довір'я, як і за днів апостолів. Вона свідчить про перевагу дітей Божих, тому наша віра повинна вхопитися за те, що включає в себе ця обітниця. Слуги Христа — це канали, через які Він діє і бажає виявити Свою цілющу силу. Наше завдання — приносити хворих і страждальців до Бога на руках нашої віри. Ми повинні навчити їх вірити у Великого Цілителя.СЗ 164.1

Спаситель хоче, щоб ми заохочували хворих і страждальців, які втратили надію, ухопитися за Його силу. З допомогою віри й молитви кімната хворого може перетворитися на Бет-Ел. Словом і ділом лікарі та медсестри можуть засвідчити настільки ясно, що всі зрозуміють: “Господь пробуває в цьому місці”, щоб спасати, а не губити. Христос бажає виявити Свою присутність у кімнаті хворого, наповнюючи серця лікарів і медсестер пахощами Своєї любові. Якщо життя доглядальниць таке, що Христос може підійти разом з ними до ліжка страждальця, то в нього з'явиться переконання, що поруч із ним присутній співчутливий Спаситель, і саме це переконання великою мірою сприятиме зціленню як душі, так і тіла.СЗ 164.2

А Бог чує молитву. Христос сказав: “Коли Мене про щось попросите в Моє Ім'я — Я те зроблю”. І знову Він говорить: “Якщо хто Мені служить, хай іде за Мною, і де Я, там буде і Мій слуга. Якщо хто Мені служить, того пошанує Мій Отець” (Івана 14:14; 12:26). Якщо ми живемо згідно з Його Словом, для нас виконається кожна дана Ним дорогоцінна обітниця. Ми не заслуговуємо Ного милості, але коли віддаємо себе Йому, Він приймає нас. Він діятиме через тих і для тих, хто прямує за Ним.СЗ 164.3

Однак тільки живучи в послусі Його Слову, ми можемо сподіватися виконання Його обітниць. Псалмист говорить: “Коли б беззаконня я бачив у серці моїм, то Господь не почув би мене” (Псал.66:18). Його обітниці не виконаються для нас, якщо наш послух Йому лише частковий, не від усього серця.СЗ 165.1

У Слові Божому ми маємо настанову стосовно особливої молитви за одужання хворих. Виголошення такої молитви — найсерйозніша справа, за яку не можна братися, ретельно не обміркувавши її. У багатьох фактах молитви за зцілення хворого те, що називають вірою, є нічим іншим, як самовпевненістю.СЗ 165.2

Багато людей стягають на себе хвороби через потурання власним звичкам. Вони не живуть згідно із законами природи або принципами строгої непорочності. Інші у своїх звичках щодо їжі, пиття, одягу і праці ігнорують закони здоров'я. Часто певний вид пороку стає причиною слабкості розуму й тіла. Якби ці особи отримали благословенне здоров'я, багато хто з них продовжували б колишній спосіб життя, бездумно порушуючи фізичні й духовні Божі закони. Вони дійшли б висновку: якщо Бог зціляє у відповідь на молитву, значить можна вільно продовжувати нездоровий спосіб життя, потурати своєму спотвореному апетитові без жодних обмежень. Якби Бог звершив чудо, повернувши цим особам здоров'я, цим самим Він підтримав би гріх.СЗ 165.3

Даремною працею буде навчати людей дивитися на Бога як на Цілителя їхніх немочей, не навчивши їх також залишити нездоровий спосіб життя. Щоб у відповідь на молитву вони отримати Його благословення, їм потрібно перестати чинити зло і навчитися чинити добро. Їхнє оточення має бути здоровим, їхні звички — правильними. Їм потрібно жити в гармонії із законом Божим — як природним, так і духовним.СЗ 165.4