Біблійні принципи лікування

У словах Святого Письма міститься повчання для тих, хто хоче одужати або зберегти здоров'я: “І не впивайтеся вином, у якому розпуста, а наповнюйтеся Духом” (Ефес.5:18). Справжнього зцілення або відновлення тілесних і душевних сил можна досягти не через збудження або забуття, викликані вживанням неприродних та нездорових збуджуючих засобів, і не через потурання низьким бажанням та пристрастям. Багато хворих живуть без Бога і без надії. Вони страждають від нездійснених бажань, буйних пристрастей, осуду власного сумління: вони втрачають це життя і не мають жодної перспективи на життя прийдешнє. Нехай доглядальники за хворими не сподіваються принести користь таким пацієнтам, задовольняючи їхні легковажні збудливі примхи. Вони були прокляттям у їхньому житті. Голодна, спрагла душа відчуватиме голод і спрагу доти, доки прагнутиме задовольнити ці почуття. Люди, що п'ють із джерела егоїстичних задоволень, — це обмануті люди. Вони приймають веселість за силу, але коли збудженість минає, їхньому натхненню приходить кінець і вони залишаються невдоволеними й розчарованими.СЗ 182.1

Існує єдине Джерело постійного миру і справжнього спокою духу. Саме це мав на увазі Христос, говорячи: “Прийдіть до Мене, всі втомлені та обтяжені, — і Я заспокою вас!” (Матв.11:28). “Мир залишаю вам, Мій мир Я даю вам. Не так, як світ дає, Я даю вам” (Івана 14:27). Цей мир Христос дає не як щось відокремлене від Нього Самого. Мир — у Христі, і ми можемо отримати його, тільки приймаючи Христа.СЗ 182.2

Ісус — Джерело життя. Багато людей мають потребу в кращому пізнанні Його; з добротою й терпінням, однак серйозно їх потрібно навчати, яким чином все наше єство може бути відкрите для цілющої сили Неба. Коли сонячне світло Божої любові освітлює тайники душі, утомливе занепокоєння і невдоволення зникають, а радість і задоволення надають сили розумові, здоров'я й енергії тілу.СЗ 183.1

Ми живемо у світі, сповненому страждання. Упродовж шляху до небесної домівки на нас чекають труднощі, випробування, смуток. Однак чимало людей удвічі збільшують життєві тягарі, постійно очікуючи лиха.СЗ 183.2

Зустрівшись із нещастям або розчаруванням, вони думають: усе пропало, їм не поталанило найбільше за всіх і вони неодмінно зазнають нужди. Таким чином вони самі роблять себе нещасними і кидають тінь на все, що їх оточує. Саме життя стає для них тягарем. Але так не повинно бути. Їм коштуватимете рішучих зусиль змінити хід власних думок. Однак зміна можлива. Їхнє щастя як у цьому житті, так і прийдешньому залежить від того, щоб зосереджуватися на приємному й радісному. Нехай вони переведуть свій погляд із похмурої картини, створеної їхньою уявою, на ті блага, якими Бог устелив їхній шлях, а далі — на невидиме й вічне.СЗ 183.3

Для кожного випробування Бог передбачив допомогу. Коли Ізраїль у пустелі прийшов до гірких вод Мари, Мойсей покликав до Господа. Господь не дав їм якогось нового засобу; Він звернув їхню увагу на те, що було під рукою. Аби зробити воду чистою і солодкою, потрібно було вкинути до джерела створене Ним дерево. Зробивши це, люди пили воду і були відсвіжені. Христос допоможе нам у кожному випробуванні, якщо ми шукаємо Його. Наші очі відкриються для споглядання обітниць про зцілення, записаних у Його Слові. Святий Дух навчить нас використовувати кожне благословення, щоб воно стало протиотрутою від горя. На кожний ковток із гіркої чаші, піднесеної до наших уст, ми знайдемо цілющу гілку.СЗ 183.4

Ми не повинні дозволяти думкам про майбутнє з його складними проблемами і непривабливими перспективами робити наші серця легкодухими, коліна тремтячими, руки опушеними. “Хіба буде держатися міцно Мого він захисту, щоб мир учинити зо Мною, зо Мною щоб мир учинити!” (Ісаї 27:5). Хто підкоряє своє життя Його керівництву, віддаючись Йому на служіння, ті ніколи не опиняться в такому становищі, коли б Він не подав їм допомогу. Якою б не була наша ситуація, якщо ми виконуємо Його Слово, то маємо Провідника, Котрий показує нам дорогу. Якими б розгубленими ми не були — у нас є надійний Порадник. Якими б не були наш смуток, важка втрата чи самотність — маємо співчутливого Друга.СЗ 184.1

Якщо через своє незнання ми робимо хибні кроки, Спаситель не покидає нас. Ми ніколи не повинні почуватися самотніми. Ангели — наші супутники. Утішитель, Якого Христос обіцяв послати в Його Ім'я, перебуває з нами. На шляху до Божого Міста не існує труднощів, яких не могли б подолати ті, що покладають надію на Господа. Не буває таких небезпек, яких вони не могли б уникнути. Немає таких смутку, прикрості чи людської слабкості, від яких Він не передбачив би ліків.СЗ 184.2

Ніхто не повинен занепадати духом і зневірятися. Сатана може підступити до вас, навіюючи жорстоку думку: “Твоя справа — безнадійна. Для тебе неможливе викуплення”. Але для вас є надія у Христі. Бог не наказує нам перемагати власними силами. Він просить нас наблизитися до Нього. Від яких би труднощів, що обтяжують душу й тіло, ми не страждали, Він чекає, аби звільнити нас.СЗ 184.3

Той, Хто прийняв на Себе людську природу, знає, як співчувати людським стражданням. Христові відомі не тільки кожна душа й особливі потреби і випробування цієї душі, а й усі обставини, що хвилюють та бентежать її дух. Його рука з жалістю і ніжністю простягнута до кожної страждаючої дитини. А ті, що страждають найбільше, найбільше отримують Його співчуття й жалю. Відчуття наших немочей зворушує Його. Він бажає, щоб ми склали всі свої труднощі і переживання біля Його ніг та залишили їх там.СЗ 184.4

Нерозумно зосереджуватися на самих собі та своїх емоціях. У такому разі ворог створить для нас труднощі і спокуси, які ослаблюють віру та позбавляють мужності. Уважно аналізувати свої емоції, давати волю власним почуттям — значить плекати сумнів і губитися в непевності. Ми повинні спрямувати свій погляд не на себе, а на Ісуса.СЗ 185.1

“Нехай перебуває у ваших серцях мир Христа, до якого ви були покликані в одному тілі, і будьте вдячні. Слово Христове нехай перебуває у вас щедро, в усякій мудрості. Навчайте і застерігайте самі себе, з вдячністю співаючи Богові у своїх серцях псалми, прославлення, духовні пісні. І все, що тільки робите, — словом або ділом, — усе робіть в Ім'я Господа Ісуса” (Колос.3:15-17).СЗ 185.2

Коли напосідають спокуси, коли турботи, труднощі й морок, здається, оточили вашу душу, подивіться туди, де останній раз бачили світло. Спочиньте в любові й турботі Христа, під Його надійним захистом. Коли гріх бореться за панування в серці, коли вина пригнічує душу й обтяжує сумління, коли невір'я затьмарює розум, — пам'ятайте: Христової благодаті достатньо, аби подолати гріх і розігнати темряву. Увійшовши в спільність зі Спасителем, ми входимо в край миру.СЗ 185.3