Прославлення співом

Нехай хвала й подяка знайдуть своє вираження у пісні. Під час спокуси не говорімо про свої почуття, натомість із вірою занесемо подячну пісню Богові.СЗ 188.1

Хай буде Тобі, Отче наш всеблагий,
Честь, слава за дар благодаті святий.СЗ 188.2

Ісусе, прийми поклоніння від нас, —
Ти любов'ю від смерті людей Своїх спас.СЗ 188.3

Честь, славу Творцю ми несем за любов.
Будем славити вічно спасаючу кров.СЗ 188.4

Алілуя! Славний Бог наш!
Алілуя! Амінь.
Алілуя! Славний Бог наш, повіки, амінь.СЗ 188.5

Пісня — це зброя, котру ми завжди можемо застосувати проти розчарування. Відкриваючи таким чином серце сонячному світлу, що походить від присутності Спасителя, ми матимемо здоров'я та Його благословення.СЗ 188.6

“Не залишу вас сиротами. Я прийду до вас.СЗ 188.7

... Мир залишаю вам, Мій мир Я даю вам. Не так, як світ дає, Я даю вам. Хай не тривожиться ваше серце і не лякається” (Івана 14:27).СЗ 188.8

“Дякуйте Господу, добрий бо Він,
бо навіки Його милосердя!
Хай так скажуть ті всі, що Господь урятував їх,
що визволив їх з руки ворога”.СЗ 188.9

“Співайте Йому, грайте Йому,
говоріть про всі чуда Його!
Хваліться святим Його Йменням,
хай тішиться серце шукаючих Господа!”СЗ 189.1

“Бо наситив Він спрагнену душу,
а душу голодну наповнив добром!
Ті, хто перебував був у темряві
та в смертній тіні, то в'язні біди та заліза,
бо вони спротивлялися Божим словам,
і відкинули раду Всевишнього.
Та Він упокорив їхнє серце терпінням,
спіткнулись вони і ніхто не поміг,
і в недолі своїй вони Господа кликали,
і Він визволяв їх від утисків їхніх!
І Він вивів їх з темряви й мороку,
їхні ж кайдани строщив.
Нехай же подяку складуть Господеві за милість Його,
та за чуда Його синам людським”.СЗ 189.2

“Чого, душе моя, ти сумуєш,
і чого ти в мені непокоїшся?
Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати
за спасіння Його, мого Бога!” (Псал.107:1, 2; 105:2, 3; 107:9-15; 42:11).СЗ 189.3

“За все дякуйте, бо це Божа воля в Ісусі Христі щодо вас” (1Сол.5:18). Це повеління є запевненням: навіть те, що, здавалося б, спрямоване проти нас, послужить для нашого добра. Бог не велів би нам бути вдячними за те, що могло б зашкодити нам.СЗ 189.4

“Господь — моє світло й спасіння моє,
кого буду боятись?
Господь — то твердиня мого життя,
кого буду лякатись?
Бо Він заховає мене дня нещастя в Своїй скинії,
сховає мене потаємно в Своєму наметі,
на скелю мене проведе!
...Буду приносити жертви при відзвуках сурм,
і я буду співати та грати Господеві!”СЗ 189.5

“Непохитно надіюсь на Господа,
і Він прихилився до мене,
і благання моє Він почув.
Витяг мене Він із згубної ями,
із багна болотистого,
і поставив на скелі ноги мої,
і зміцнив мої стопи,
і дав пісню нову в мої уста,
для нашого Бога хвалу”.
“Господь — моя сила та щит мій,
на Нього надіялось серце моє,
й Він мені допоміг,
і втішилося моє серце,
і співом своїм я прославлю Його!” (Псал.27:1, 5, 6; 40:1-3; 28:7)СЗ 190.1

Однією з найбільш реальних перешкод на шляху до видужання хворих є схильність зосереджувати увагу на самих собі. Багато інвалідів гадають, що всі повинні виявляти їм співчуття і надавати допомогу, тоді як їм потрібно не зосереджувати увагу на собі, а думати й піклуватися про інших.СЗ 190.2

Часто звершуються молитви за нещасних, засмучених, зневірених, і це — правильно. Ми повинні молитися, аби Бог пролив світло на затьмарений розум і потішив сумне серце. Проте Бог відповідає на молитви за тих, котрі стають каналом для злиття Його благословень. Молячись за людей, які переживають скорботи, ми повинні заохочувати їх намагатися допомогти тим, які перебувають у ще більшій нужді. Коли вони намагатимуться допомагати іншим, тоді темрява розсіється і в їхніх власних серцях. Якщо ми стараємося потішати інших утіхою, якою самі були потішені, благословення повертається до нас.СЗ 190.3

П'ятдесят восьмий розділ Ісаї — це рецепт від хвороб тіла й душі. Якщо ми прагнемо здоров'я і справжньої радості життя, то повинні виконувати правила, викладені в цьому розділі. Про богоугодне служіння та пов'язані з ним благословення Господь говорить:СЗ 190.4

“Чи ж не це, — щоб вламати голодному хліба свого, а вбогих бурлаків до дому впровадити? Що як побачиш нагого, — щоб вкрити його, і не сховатися від свого рідного?СЗ 191.1

Засяє тоді, мов досвітня зоря, твоє світло, і хутко шкірою рана твоя заросте, і твоя справедливість ходитиме перед тобою, а слава Господня сторожею задньою!СЗ 191.2

Тоді кликати будеш — і Господь відповість, будеш кликати — і Він скаже: Ось Я! Якщо віддалиш з-поміж себе ярмо, не будеш підносити пальця й казати лихого, і будеш давати голодному хліб свій, і знедолену душу наситиш, — тоді-то засвітить у темряві світло твоє, і твоя темрява ніби як полудень стане, і буде Господь тебе завжди провадити, і душу твою нагодує в посуху, кості твої позміцняє, і ти станеш, немов той напоєний сад, і мов джерело те, що води його не всихають!” (Ісаї 58:7-11).СЗ 191.3

Добрі діла — подвійне благословення, що приносить користь як тому, хто виявляє доброту, так і тому, хто її приймає. Усвідомлення правильності своїх учинків є одним з найкращих ліків для хворих тіла й душі. Коли розум людини вільний і вона почувається щасливою від усвідомлення добре виконаного обов'язку та вдоволеності від того, що вона зробила щасливими інших людей, тоді піднесений, бадьорий настрій дає нове життя усьому єству.СЗ 191.4

Нехай хворий, замість того, аби постійно вимагати співчуття до себе, намагається виявляти його до інших. Покладіть тягар власних слабкості, скорботи й болю на співчутливого Спасителя. Відкрийте своє серце для Його любові і дозвольте їй зливатися на інших. Пам'ятайте: кожен має випробування, котрі важко знести, спокуси, котрим важко опиратися, і ви можете якось полегшити ці тягарі. Висловлюйте вдячність за отримані благословення; покажіть, що ви цінуєте виявлені знаки уваги. Нехай серце буде наповнене дорогоцінними Божими обітницями, щоб ви могли виносити із цієї скарбниці слова розради й підкріплення для інших. Це оточить вас корисною атмосферою, яка сприятиме духовному піднесенню. Нехай вашою метою буде благословляти оточуючих, і ви знайдете шляхи, щоб стати корисними як для членів своєї родини, так і для інших.СЗ 191.5

Якби люди, які страждають від поганого здоров'я, забули про себе і почали виявляти зацікавлення іншими, якби вони виконували повеління Господа служити тим, які мають ще більшу потребу в допомозі, тоді вони усвідомили би правдивість пророчої обітниці: “Тоді світло твоє засяє, як зірниця, загоїться негайно твоя рана”.СЗ 192.1