Проникаючи в Божественні таємниці

“Закрите те, що є Господа Бога нашого, а відкрите — наше та наших синів аж навіки” (П.Зак.29:28). Одкровення про Самого Себе, котре Бог дав у Своєму Слові, призначене для нашого дослідження. Ми можемо зрозуміти його. Але далі цього ми не повинні проникати. Найвищий інтелект може перенапружуватися до виснаження, гублячись у припущеннях і здогадках стосовно природи Бога, проте ці зусилля будуть безплідними. Нам не дано вирішити цю проблему. Людський розум не може збагнути Бога. Нехай ніхто не дає волю своїм здогадкам щодо природи Божу. У даному випадку мовчання — красномовність. Усезнаючий Бог стоїть понад усілякими дискусіями.СЗ 333.2

Навіть ангелам не було дозволено брати участь у нарадах Отця і Сина, коли накреслювався План спасіння. Людські істоти також не повинні вторгатися в таємниці Всевишнього. Ми настільки необізнані стосовно Бога, як малі діти; але як малі діти, ми можемо любити Його і коритися Йому. Замість мудрувати щодо Його природи чи прерогатив, прислухаймося до сказаних Ним слів:СЗ 333.3

“Чи ти Божу глибінь дослідиш,
чи знаєш ти аж до кінця Всемогутнього?
Вона вища від неба, — що зможеш зробити?
І глибша вона за шеол, — як пізнаєш її?
Її міра довша за землю, і ширша за море вона!”
“Та де мудрість знаходиться, і де місце
розуму? Людина не знає ціни їй,
і вона у країні живих не знаходиться.
Безодня говорить: Вона не в мені!
море звіщає: Вона не зо мною!
Щирого золота дати за неї не можна,
і не важиться срібло ціною за неї.
Не важать за неї офірського золота,
ні дорогого оніксу й сапфіру.
Золото й скло не рівняються в вартості їй,
і її не зміняти на посуд із щирого золота.
Коралі й кришталь і не згадуються,
а набуток премудрости ліпший за перли!
Не рівняється їй етіопський топаз,
і не важиться золото щире за неї.
А мудрість і звідки проходить, і де місце розуму?...
Аваддон той і смерть промовляють:
Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку!
Тільки Бог розуміє дорогу її,
й тільки Він знає місце її!
Бо Він аж на кінці землі придивляється,
бачить під небом усім...
Коли Він уставу складав для дощу,
та дороги для блискавки грому,
тоді Він побачив її та про неї повів,
міцно поставив її та її дослідив!
І сказав Він людині тоді: Таж —
страх Господній це мудрість,
а відступ від злого — це розум!” (Йова 11:7-9; 28:12-28)СЗ 334.1

Ані дослідженням тайників землі, ані марними спробами проникнути в таємниці Божої сутності — неможливо знайти мудрість. Її можна радше знайти в смиренному прийнятті одкровення, котре Він зводив дати, та в узгодженні свого життя з Його волею.СЗ 335.1

Мужі, наділені найвищим інтелектом, не можуть зрозуміти явлених у природі таємниць Єгови. Божественне натхнення ставить чимало запитань, на котрі не може дати відповіді найбільш проникливий дослідник. Ці питання були поставлені не для того, щоб ми відповідали на них, натомість аби привернути нашу увагу до глибоких Божих таємниць і навчити нас, що наша мудрість обмежена, а в оточенні нашого щоденного життя є багато такого, що непідвладне розумінню обмежених істот.СЗ 335.2

Скептики відмовляються вірити в Бога, бо не можуть збагнути безмежної сили, з допомогою якої Він являє Себе. Однак Бог має бути визнаний на підставі як того, що відкрите для нашого обмеженого розуміння, так і того, що Він не відкриває про Себе. Як у Божественному одкровенні, так і в природі Бог залишив таємниці, котрі вимагають від нас віри. Так повинно бути. Ми можемо постійно перебувати в пошуках, дослідженнях, навчанні, однак усьому цьому не буде кінця.СЗ 335.3

“Хто води поміряв своєю долонею,
а п'ядею виміряв небо,
і третиною міри обняв пил землі,
і гори ті зважив вагою, а взгір'я — шальками?
Хто Господнього Духа збагнув,
і де та людина, що ради свої подавала Йому?...
Таж народи — як крапля з відра,
а важать — як порох на шальках!
Таж Він острови підіймає, немов ту пилинку!
І Ливана не вистачить на запаління жертовне,
не стане й звір'я його на цілопалення!
Насупроти Нього всі люди — немовби ніщо,
пораховані в Нього марнотою та порожнечею.
І до кого вподобите Бога, і подобу яку ви поставите поруч із Ним?...
Хіба ви не знаєте, чи ви не чули,
чи вам не сповіщено здавна було,
чи ви не зрозуміли підвалин землі?
Він Той, Хто сидить понад кругом землі,
а мешканці її — немов та сарана.
Він небо простяг, мов тканину тонку,
і розтягнув Він його, мов намета на мешкання...
І до кого Мене прирівняєте... говорить Святий.
Підійміть у височину ваші очі й побачте,
хто те все створив?
Той, Хто зорі виводить за їхнім числом
та кличе ім'ям їх усіх!
І ніхто не загубиться через всесильність
та всемогутність Його.
Пощо говориш ти, Якове, і кажеш, Ізраїлю:
Закрита дорога моя перед Господом,
і від Бога мого відійшло моє право.
Хіба ж ти не знаєш, або ти не чув:
Бог відвічний — Господь, що кінці землі
Він створив? Він не змучується
та не втомлюється,
і незбагненний розум Його” (Ісаї 40:12-28).СЗ 335.4

На підставі вісток, даних Святим Духом його пророкам, будемо пізнавати велич нашого Бога. Пророк Ісая пише:СЗ 336.1

“Року смерти царя Озії бачив я Господа,
що сидів на високому та піднесеному престолі,
а кінці одежі Його переповнювали храм.
Серафими стояли зверху Його,
по шість крил у кожного:
двома закривав обличчя своє,
і двома закривав ноги свої, а двома літав.
І кликав один до одного й говорив:
Свят, свят, свят Господь Саваот,
уся земля повна слави Його! І захиталися чопи порогів від голосу того,
хто кликав, а храм переповнився димом.
Тоді я сказав: Горе мені, бо я занапащений.'
Бо я чоловік нечистоустий,
і сиджу посеред народу нечистоустого,
а очі мої бачили Царя, Господа Саваота!
І прилетів до мене один з Серафимів,
а в руці його вугіль розпалений,
якого він узяв щипцями з-над жертівника.
І він доторкнувся до уст моїх та й сказав:
Ось доторкнулося це твоїх уст,
і відійшло беззаконня твоє,
і гріх твій окуплений” (Ісаї 6:1-7).СЗ 336.2

“Такого, як Ти, нема Господи:
Ти великий й велике Ім'я Твоє могутністю!
Хто не буде боятися Тебе, Царю народів?”
“Господи, випробував Ти мене та й пізнав,
Ти знаєш сидіння моє та вставання моє,
думку мою розумієш здалека.
Дорогу мою та лежання моє виміряєш,
і Ти всі путі мої знаєш,
бо ще слова нема на моїм язиці,
а вже. Господи, знаєш те все!
Оточив Ти мене ззаду й спереду,
і руку Свою надо мною поклав.
Дивне знання над моє розуміння,
високе воно, я його не подолаю!” (Єрем.10:6, 7; Псал.139:1-6).СЗ 337.1

“Великий Господь наш, та дужий на силі,
Його мудрості міри нема!” (Псал.147:5).СЗ 337.2

“Бо ж перед очима Господніми всі дороги людини,
і стежки її всі Він рівняє” (Прип.5:21).СЗ 337.3

“Відомі від віку Богові всі Його діла!”
“Бо хто пізнав розум Господній? Або хто був порадником Йому?
Чи хтось дав Йому щось наперед,
щоб воно було повернуто йому назад?
Адже все з Нього, через Нього і для Нього!
Йому слава навіки” (Дії 15:18; Римл.11:34-36).СЗ 337.4

“А Цареві віків — нетлінному, невидимому”, “єдиному, Хто мас безсмертя і живе в неприступному світлі, Якого ніхто з людей не бачив і бачити не може; Йому честь і влада вічна!” (1Тим.1:17; 6:16).СЗ 338.1

“Чи ж велич Його не настрашує вас,
і не нападає на вас Його страх?”
“Чи ж Бог не високий, як небо?
Та на зорі угору поглянь, які стали високі вони!”
“Чи війську Його є число?
І над ким Його світло не сходить?”
“Вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми.
До снігу говорить Він: Падай на землю!
а дощеві та зливі: Будьте сильні!
Він руку печатає кожній людині,
щоб пізнали всі люди про діло Його...
І світло своє розпорошує хмара,
і вона по околицях ходить
та блукає за Його проводом,
щоб чинити все те, що накаже Він їй
на поверхні вселенної, —
Він наводить її чи на кару для краю Свого,
чи на милість. Бери...
оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда!
Чи ти знаєш, що Бог накладає на них,
і заяснює світло із хмари Своєї?
Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі,
про чуда Того, Який має безвадне знання?
Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну,
немов дзеркало лите?
Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова...
І тепер ми не бачимо світла,
щоб світило у хмарах,
та вітер перейде — і вичистить їх.
Із півночі приходить воно, немов золото те,
та над Богом величність страшна.
Всемогутній, — Його не знайшли ми,
Він могутній у силі, але Він не мучить
нікого судом та великою правдою.
Тому нехай люди бояться Його”.
“Хто подібний до Господа, нашого Бога,
що мешкає на висоті, та знижується,
щоб побачити те, що на небесах і на землі?”
“Господь — у бурі та в вихрі дорога Його,
а хмара — від стіп Його курява”
“Великий Господь і прославлений вельми,
і недослідиме величчя Його!
Рід родові буде хвалити діла Твої,
і будуть могутність Твою виявляти!
Про пишну славу величчя Твого,
про справи чудовні Твої розповім!
Будуть казати про силу грізних Твоїх чинів,
а про велич Твою — розповім я про неї.
Пам'ять про добрість велику Твою сповіщатимуть,
і будуть співати про правду Твою!...
Тебе, Господи, славити будуть усі Твої творива,
а святі Твої Тебе благословлятимуть,
про славу Царства Твого звіщатимуть,
про могутність Твою говоритимуть,
щоб людським синам об'явити про могутність Його
та про славу величчя Царства Його!
Царство Твоє — царство всіх віків,
а влада Твоя — по всі роди!...
Славу Господню уста мої будуть звіщати,
і благословлятиме кожне тіло святе Його
Ймення на віки віків!” (Йова 13:11; 22:12; 25:3; 37:5-24; Псал.113:5, 6; Наума 1:3; Псал.145:3-21СЗ 338.2

У міру того як дедалі більше дізнаємося про те, яким є Бог та які ми в Його очах, ми будемо сповнюватися страхом і тремтіти перед Ним. Нехай для людей нашого часу буде застереженням доля тих, які в давнину наважилися легковажити тим, що Бог об'явив священним. Коли ізраїльтяни насмілилися відкрити ковчег, що повернувся з филистимського краю, їхнє нешанобливе ставлення й зухвалість були належним чином покарані.СЗ 340.1

І знову ж подумаймо про суд, що спіткав Уззу. Коли за царювання Давида до Єрусалима перевозили ковчег, Узза простягнув руку, аби підтримати його. За те, що цей чоловік наважився доторкнутися до символу Божої присутності, він був уражений миттєвою смертю.СЗ 340.2

Біля палаючого куща, коли Мойсей, не усвідомивши присутності Бога, підійшов подивитися на це диво, він отримав наказ: “Не зближайся сюди. Здійми взуття своє з ніг своїх, бо те місце, на якому стоїш ти, земля це свята... І сховав Мойсей обличчя своє, бо боявся споглянуть на Бога!” (Вих.3:5, 6).СЗ 340.3

“І вийшов Яків із Беер-Шеви, і пішов до Харану. І натрапив він був на одне місце, і ночував там, бо сонце зайшло було. І взяв він з каміння того місця, і поклав собі в голови. І він ліг на тім місці.СЗ 340.4

І снилось йому, — ось драбина поставлена на землю, а верх її сягав аж неба. І ось Анголи Божі виходили й сходили по ній. І ото Господь став на ній і промовив: Я Господь, Бог Авраама, батька твого, і Бог Ісака. Земля, на якій ти лежиш, — Я дам її тобі та нащадкам твоїм... І ось Я з тобою, і буду тебе пильнувати скрізь, куди підеш, і верну тебе до цієї землі, бо Я не покину тебе, аж поки не вчиню, що Я сказав був тобі.СЗ 340.5

І прокинувся Яків зо свого сну, та й сказав: Дійсно, Господь пробуває на цьому місці, а того я й не знав! І злякався він і сказав: Яке страшне оце місце! Це ніщо інше, як дім Божий, і це брама небесна” (Бут.28:10-17)СЗ 340.6

У святилищі скинії в пустелі та в храмі — земних символах оселі Божої — одне відділення було посвячене для Його присутності. Завісу при вході до відділення з витканими на ній херувимами не повинна була підіймати жодна людська рука, за винятком однієї. Підняття цієї завіси та свавільне вторгнення у священне таїнство Святого святих означало смерть. Бо над престолом милості перебувала слава Найсвятішого — слава, котру жодна людина не могла споглядати і залишитися живою. Один раз на рік у день, призначений для служіння у Святому святих, первосвященик із тремтінням входив у присутність Божу, тоді як хмари пахощів від кадила приховували славу від його очей. У дворах храму завмирали всі звуки. Жодний священик не здійснював служіння біля жертовників. Маси прочан, схилившись у мовчазному благоговінні, заносили свої прохання про Божу милість.СЗ 341.1

“Усе це сталося з ними як прообраз, і записано як пересторога для нас, для яких настав кінець віків” (1Кор.10:11).СЗ 341.2

“А Господь у Своїм храмі святім, —
мовчи перед обличчям Його, уся земле!”
“Царює Господь, — і народи тремтять,
сидить на Херувимах, — і трясеться земля!
Великий Господь на Сіоні,
і піднесений Він над усіма народами!
Хай Ім'я Твоє славлять, — велике й грізне воно!”
“Господь — престол Його на небесах,
бачать очі Його, повіки Його випробовують людських синів!”
“Бо споглянув Він із високости святої Своєї”.
“Приглядається з місця оселі Своєї до всіх,
хто замешкує землю:
Хто створив серце кожного з них, наглядає всі їхні діла!”
“Буде боятися Господа ціла земля, всі мешканці всесвіту будуть лякатись Його” (Авак.2:20; Псал.99:1-3; 11:4; 102:20; 33:14, 15, 8).СЗ 341.3

Людина не здатна дослідженням збагнути Бога. Нехай жоден не наважиться зухвалою рукою відхилити завісу, котра приховує Його славу. “Які незбагненні Його суди і недослідимі Його дороги!” (Римл.11:33). Те, що Бог приховує Свою силу, є доказом Його милості, адже піднести завісу, що приховує Божественну присутність, означає смерть. Жоден смертний розум не може проникнути в таємницю, в якій перебуває і діє Могутній. Ми можемо збагнути лише те, що Він вважає за потрібне відкрити нам про Себе. Розум повинен визнати авторитет, вищий від нього. Серце й розум мають схилитися перед великим “Я Є”.СЗ 342.1