“Іди й відтепер більше не гріши”

Свято кучок щойно закінчилося. У Єрусалимі священики й рабини зазнали поразки у своїй змові проти Ісуса, і коли настав вечір, “розійшлися всі по своїх домах. Ісус же пішов на Оливну гору” (Івана 7:53; 8:1). Від людського шуму та сум'яття, від нетерплячого натовпу і підступних рабинів Ісус пішов до тихих оливкових гаїв, де міг залишитися на самоті з Богом. Але рано-вранці Він повернувся до храму, і коли навколо Нього зібрався народ, Він сів та навчав його.СЗ 50.3

Невдовзі Його перервали. До Ісуса наблизилася група фарисеїв та книжників, тягнучи за собою перелякану жінку, котру різкими брутальними виразами вони звинувачували в порушенні Сьомої Заповіді. Підштовхнувши її до Ісуса, вони з лицемірною шанобливістю сказали: “Учителю, ця жінка явно була схоплена в перелюбі. У законі Мойсей наказав нам таких побивати камінням. А Ти що на це скажеш?” (вірші 4, 5).СЗ 50.4

Їхня удавана пошана приховувала ретельно продуманий таємний задум погубити Його. Якщо Ісус виправдає жінку, — Його можна звинуватити в неповазі до закону Мойсея. А якщо Він оголосить, що вона гідна смерті. Його оскаржать перед римлянами в присвоєнні влади, яка належала тільки їм.СЗ 51.1

Ісус дивився на це видовище: тремтяча від сорому жертва та сановники з кам'яними обличчями, позбавлені навіть краплі людського жалю. Його чистий непорочний дух обурився від побаченого. Ніби не чуючи їхнього запитання, Господь нахилився і, спрямувавши Свій погляд на землю, почав писати щось на піску.СЗ 51.2

Його зволікання та позірна байдужість збудили нетерпіння обвинувачів, і вони підійшли ближче, намагаючись привернути Його увагу. Але коли їхні очі. стежачи за поглядом Ісуса, зупинилися на землі біля Його ніг, вони замовкли. Там перед ними були написані їхні власні таємні гріхи.СЗ 51.3

Підвівшись і спрямувавши Свій погляд на старійшин, котрі змовилися проти Нього. Ісус сказав: “Хто з вас без гріха, нехай перший кине на неї камінь!” (вірш 7). І, схилившись, продовжував писати.СЗ 51.4

Христос не усунув Мойсеєвого закону і не посягнув на авторитет Риму. Обвинувачі зазнали поразки. Тепер, коли шати удаваної святості були зірвані з них, вони стояли винні й засуджені в присутності безмежної чистоти. Тремтячи, аби приховане беззаконня їхнього життя не було відкрите перед натовпом, вони з похиленими головами й опушеними додолу очима почали непомітно відходити, залишаючи свою жертву зі співчутливим Спасителем.СЗ 51.5

Ісус підвівся і, дивлячись на жінку, запитав: “Де вони, ті, що звинуватили тебе? Ніхто тебе не осудив?” Вона відповіла: “Ніхто, Господи”. Сказав їй Ісус: “Я тебе також не засуджую. Іди й відтепер більше не гріши” (вірші 10, 11).СЗ 51.6

Зіщулившись від страху, жінка стояла перед Ісусом. Його слова: “Хто з вас без гріха, нехай перший кине на неї камінь!” прозвучали для неї як смертний вирок. Вона не наважилася звести очей на Спасителя і мовчки чекала вирішення своєї долі. Із здивуванням жінка побачила, як її обвинувачі, мовчазні та збентежені, відходять геть, а тоді почула слова надії: “Я тебе також не засуджую. Іди й відтепер більше не гріши”. Розчулившись серцем, вона впала до ніг Ісуса і, ридаючи, сповнена любові та вдячності, в гірких сльозах визнала свої гріхи.СЗ 52.1

Це було для неї початком нового життя, життя чистоти й миру, життя, присвяченого Богові. Піднявши цю заблудлу душу, Ісус здійснив більше чудо, ніж зцілення найтяжчої фізичної хвороби. Він вилікував духовну недугу, котра призводить до вічної смерті. Ця розкаяна жінка стала однією з найбільш вірних послідовниць Христа. Своєю самовідданою любов'ю та посвяченням вона виявила вдячність за Його вибачне милосердя. До цієї грішної жінки світ ставився лише з презирством і глузуванням, але Безгрішний зглянувся на її слабкість і простягнув їй руку допомоги. У той час як лицемірні фарисеї засудили грішницю, Ісус звелів їй: “Іди й відтепер більше не гріши”.СЗ 52.2

Ісус знає обставини життя кожної душі. Чим більша провина грішника, тим більше він потребує Спасителя. Серце Господа, сповнене Божественної любові та співчуття, найбільше відкрите назустріч тому, хто найбільш безнадійно заплутався в тенетах ворога. Власною кров'ю Ісус поставив підпис на документах про звільнення людського роду.СЗ 52.3

Ісус не бажає, щоб викуплені такою ціною стали іграшкою в руках ворога-спокусника. Він не бажає, щоб ми були переможені й загинули. Той, Хто приборкав левів у ямі та ходив зі Своїми вірними свідками серед палаючого вогню, і сьогодні готовий працювати для нашого добра, аби перемогти всяке зло в нашій людській природі. Сьогодні Він стоїть біля престолу благодаті, приносячи перед Боже лице молитви тих, хто прагне Його допомоги. Він не відганяє від Себе тих, що плачуть і каються. Він щиро прощає усім, котрі приходять до Нього за прощенням та зціленням. Він не розповідає кожному всього, що міг би відкрити, натомість закликає кожну тремтячу душу не втрачати надії. Кожен бажаючий може вхопитися за силу Бога й укласти з Ним мир, — нехай же укладе мир з Ним!СЗ 52.4

Людей, котрі звертаються до Нього за захистом, Ісус підносить над звинуваченнями й обмовами. Жодна людина, жоден злий ангел не можуть звинуватити ці душі. Христос прилучає їх до Свого власного Боголюдського єства. Вони стоять поруч з великим Носієм наших гріхів у сяючому від Божого престолу світлі.СЗ 53.1

Кров Ісуса Христа очищає “від усякого гріха” (1 Івана 1:7). “Хто буде звинувачувати Божих обранців? Бог, Який оправдує! А хто судитиме? Ісус Христос, Який помер і воскрес; Який по правиці Бога, — Він і заступається за нас!” (Римл.8:33, 34).СЗ 53.2

Христос показав, що Він має абсолютну владу над вітрами, хвилями та поневоленими демонами людьми. Той, Хто вгамовував бурю і заспокоював розбурхане море, промовляв слова миру до розумів, доведених до безумства та ув'язнених сатаною. Одного разу, коли Ісус говорив у капернаумській синагозі про Свою місію звільнення рабів гріха. Його перервав жахливий крик. З натовпу до Нього кинувся божевільний, вигукуючи: “Що Тобі до нас, Ісусе Назарейцю? Ти прийшов вигубити нас? Знаю, хто Ти є — Святий Божий!” (Марка 1:24).СЗ 53.3

Ісус заборонив нечистому духові: “‘Замовкни і вийди з нього!’ І демон, кинувши його на саму середину, вийшов з нього, зовсім не заподіявши йому шкоди” (Луки 4:35).СЗ 53.4

Причина нещастя цього чоловіка також полягала у його власному житті. Він був зачарований гріховними задоволеннями і думав зробити життя безперервним святом. Нестриманість та легковажність спотворити благородні риси його характеру, і сатана цілковито заволодів ним. Докори сумління прийшли надто пізно. Коли він уже був готовий пожертвувати багатством і задоволеннями, аби повернути втрачений людський образ, тоді виявилося, що став безпорадним у руках лукавого.СЗ 53.5

У присутності Спасителя в біснуватому пробудилося прагнення до свободи, але демон чинив опір силі Христа. Коли чоловік спробував благати Ісуса про допомогу, злий дух вклав свої слова в його уста, і він закричав, охоплений страхом. Біснуватий частково збагнув, що перебуває в присутності Того, Хто міг звільнити його, проте коли спробував наблизитися до тієї могутньої руки, чиясь інша воля стримала його й інші слова прозвучали з його вуст.СЗ 54.1

Протиборство між силою сатани та власним бажанням біснуватого звільнитися було жахливим. Здавалося, що страждалець втратить життя в боротьбі з ворогом, котрий знищив у ньому людську подобу. Але Спаситель владно звелів та звільнив в'язня. Чоловік, який щойно перебував під владою нечистого духа, стояв перед здивованим народом вільний, здатний володіти собою. Він висловлював радісну хвалу Богові за звільнення. Очі, котрі ще зовсім недавно палали вогнем божевілля, тепер світилися розумом, із них текли сльози вдячності. Люди заніміли від здивування. Як тільки до них повернувся дар мови, вони почали вигукувати один до одного: “Що це? Нове вчення з владою! Навіть нечистим духам наказує, і вони слухають Його!” (Марка 1:27).СЗ 54.2

Сьогодні безліч людей так само поневолені злими духами, як і біснуватий з Капернаума. Усі, хто добровільно відступає від Божих Заповідей, віддають себе у владу сатани. Багато людей заграють зі злом, вважаючи, що при бажанні зможуть порвати з ним, однак заманюються все більше і більше, аж поки ними не опанує воля, сильніша за їхню. Вони вже не можуть звільнитися від цієї сили. Таємний гріх або сильна пристрасть можуть зробити людину таким же безпорадним в'язнем, яким був біснуватий з Капернаума.СЗ 54.3

Проте становите такої людини не безнадійне. Бог не управляє нашим розумом без нашої згоди, кожна людина вільна обирати силу, котрій бажає коритися. Ніхто не упав так низько, ніхто не є настільки порочним, щоб не знайти визволення у Христі. Біснуватий замість молитви зміг вимовити лише слова сатани, але беззвучні благання серця були почуті. Жодний зойк нужденної душі, навіть нечутний, не залишиться без уваги. Люди, котрі погодилися укласти заповіт з Богом, не будуть залишені ані у владі сатани, ані у своїх немочах.СЗ 55.1

“Чи ж від сильного буде віднята здобич, і чи награбоване гвалтівником урятоване буде? Бо Господь каже так: Полонені відібрані будуть від сильного, і врятована буде здобич насильника, і Я стану на прю із твоїми суперечниками, синів же твоїх Я спасу” (Ісаї 49:24, 25).СЗ 55.2

Якщо людина вірою відчиняє двері серця Спасителеві, у ній відбудеться чудове перетворення.СЗ 55.3