Братерська любов

Христос не визнавав відмінностей, пов'язаних із національною приналежністю, соціальним станом чи переконаннями. Книжники й фарисеї бажали зробити небесні дари місцевою, національною перевагою, не доступною для решти членів всесвітньої Божої родини. Але Христос прийшов зруйнувати будь-яку стіну розділення. Він прийшов показати, що Його дар милосердя й любові належить усім так само, як повітря, світло чи потоки дощу, що відсвіжують землю.СЗ 10.3

Життя Христа започаткувало релігію, у якій немає жодних каст, релігію, завдяки котрій юдей і язичник, вільний і раб об'єднані в спільному братерстві та рівні перед Богом. На Його діяльність не впливало жодне політичне міркування. Він не робив різниці між своїми й чужинцями, між друзями й ворогами. Душа, спрагнена води життя, — ось що знаходило відгук у Його серці.СЗ 10.4

Він не обминув жодну людину як недостойну, натомість намагався прикласти цілющий бальзам до кожної душі. У якому б товаристві Він не перебував. Його уроки завжди були відповідними до часу й обставин. Усяке зневажливе чи образливе ставлення людей до своїх ближніх тільки поглиблювало в Ньому усвідомлення їхньої потреби в Його Божественно-людському співчутті. Він прагнув вселити надію в найбільш загрубілих та безперспективних, даючи їм впевненість у тому, що вони можуть стати лагідними й невинними, досягаючи такого характеру, який свідчитиме: вони діти Божі.СЗ 10.5

Часто Він зустрічав людей, поневолених сатаною, не спроможних звільнитися з його пут. До таких — розчарованих, хворих, спокушуваних, грішних — Ісус промовляв слова найніжнішого співчуття, слова, котрих вони потребували і які могли зрозуміти. Він також зустрічав інших, — ті провадили рукопашний бій з ворогом людських душ. Таких він заохочував виявляти стійкість, запевняючи їх, що вони все подолають, бо ангели Божі на їхній стороні і допоможуть здобути перемогу.СЗ 11.1

За столом у митників Він сидів як почесний гість. Його співчуття, товариськість і люб'язність свідчили про те, що Він визнає їхню людську гідність, тому люди палко бажали бути достойними Його довір'я. На їхні спраглі серця Його слова падали з благословенною життєдайною силою. Пробуджувалися нові прагнення, і для цих покидьків суспільства відкривалася можливість нового життя.СЗ 11.2

Незважаючи на те що Ісус був євреєм, Він вільно спілкувався із самарянами, ігноруючи фарисейські звичаї Свого народу. Всупереч їхнім упередженням. Він приймав гостинність цього зневаженого народу. Він спав з ними під їхнім дахом, їв з ними за їхнім столом, споживаючи трапезу, приготовлену й подану їхніми руками, навчав на їхніх вулицях і ставився до них із надзвичайною добротою та ввічливістю. У той час як Він притягав до Себе їхні серця пов'язями людського співчуття, Його Божественна благодать несла їм спасіння, відкинуте юдеями.СЗ 11.3