Надія та мужність

Без мужності і наполегливості ми нічого не можемо робити. Промовляйте слова надії й мужності до бідних і засмучених. У разі потреби подайте вагомий доказ своєї зацікавленості в них, надавши допомогу в скрутний для них час. Люди, котрі володіють багатьма перевагами, повинні пам'ятати: вони самі ще багато в чому помиляються і їм буває боляче, коли хтось вказує на їхні помилки, виставляючи перед ними гарний еталон, якому вони мають відповідати. Пам'ятайте, що добротою ви доб'єтеся більшого, ніж осудженням. Намагаючись навчити інших, покажіть, що ви бажаєте їм досягти найвищого стандарту і готові допомогти їм. Якщо вони в чомусь зазнають невдачі, не поспішайте засуджувати їх.СЗ 139.2

Простота, самозречення, ощадливість — ці суттєво необхідні уроки для бідних часто видаються їм важкими й небажаними. Приклад світу і його дух постійно збуджують та живлять гордість, любов до показного, самодогоджання, марнотратство, неробство. Ці пороки призводять тисячі людей до зубожіння, а ще більшій кількості людей заважають вирватися з полону деградації та злиденного існування. Християни повинні заохочувати бідних опиратися таким чинникам.СЗ 139.3

Ісус прийшов у цей світ смиренним. Він був Людиною простого походження. Начальник усього ангельського воїнства упокорив Себе, прийнявши людську природу, обравши життя бідності й приниження. Можливості, котрими Він володів, не були більшими за можливості кожного убогого. Важка праця, труднощі й нестатки щодня випадали на Його долю. “Лисиці мають нори, — сказав Він, — а птахи небесні — гнізда; Син же Людський немає де й голови прихилити” (Луки 9:58).СЗ 139.4

Ісус не намагався викликати захоплення чи оплески людей. Він не був командувачем війська або правителем земного царства, не домагався прихильності багатих і знатних світу цього. Господь не претендував на якесь становище серед вождів нації. Він жив серед людей простого походження; штучні відмінності в суспільстві мав за ніщо. Він не надавав жодного значення аристократичному походженню, багатству, талантові, ученості, рангові.СЗ 140.1

Ісус був Князем Неба, однак учнів обрав Собі не з-поміж учених законників, правителів, книжників або фарисеїв. Він обминув таких, бо вони пишалися власними вченістю і становищем. Вони заклякли у своїх традиціях та упередженості. Той, Хто міг читати всі серця, обрав скромних рибалок, котрі бажали навчатися. Він їв з митниками і грішниками, спілкувався з простими людьми — не для того, аби понизитися і стати заземленим разом з ними, натомість за допомогою настанови та прикладу явити їм правильні принципи, піднести від марноти і приниження.СЗ 140.2

Ісус намагався виправити фальшиве мірило, яким світ визначає цінність людини. Він з'єднав Свою долю з бідними, щоб зняти з бідності пляму, котрою світ затаврував її. Він назавжди звільнив її від зневаги й докорів, благословляючи вбогих спадкоємців Божого Царства. Він указує нам на шлях, яким пройшов Сам, кажучи: “Коли хто хоче йти за Мною, хай зречеться самого себе, бере свій хрест щоденно й іде услід за Мною” (вірш 23).СЗ 140.3

Християнські працівники повинні приймати людей такими, якими вони є, навчаючи їх не гордощів, а збудування характеру. Розповідайте їм про самовідданість, з якою трудився Христос. Допоможіть їм засвоїти від Нього науку самозречення й жертовності. Застерігайте їх догоджати собі з метою пристосовуватися до моди. Життя надто цінне, сповнене надто серйозною, священною відповідальністю, аби витрачати його на догоджання своєму “я”.СЗ 140.4