16 червня. Дар мови

“Тож утримай свій язик від зла і свої уста, щоб не говорили лукаве” (Псал.34:14).ВНО 175.1

Мова — один з найбільших Божих дарів. Це засіб, з допомогою якого передаються сердечні помисли людини. Мовою ми підносимо молитви і прославляємо Бога. Мовою переконуємо. Мовою потішаємо і благословляємо, полегшуючи біль ображеної, пораненої душі. Мовою ми можемо сповіщати чудеса Божої благодаті. Проте тією ж мовою можемо виголошувати порочні промови, слова, які жалять, немов отруйна змія.ВНО 175.2

Язик — невелика частина тіла, але слова, вимовлені ним, мають велику силу. Господь заявляє: “А язика ніхто з людей не може приборкати” (Якова 3:8). Язик підбурює один народ проти іншого, викликаючи війни і кровопролиття. Слова розпалюють пожежі, які нелегко загасити...ВНО 175.3

Сатана вкладає в розум думки, які християнин у жодному разі не повинен озвучувати. Презирлива різка відповідь, гірке запальне висловлювання, жорстоке, сповнене підозри обвинувачення — усе від нього. Як багато промовляється слів, які завдають шкоди як промовцеві, так і слухачеві! Різкі слова западають у серце, пробуджуючи гірші пристрасті. Ті, хто язиком робить зло... засмучують Святого Духа, оскільки діють наперекір Божим намірам...ВНО 175.4

Дбайливо бережіть свій дар мови, бо він може бути могутньою силою як до зла, так і до добра. Вам потрібно уважно стежити за тим, що говорите, бо промовлені вами слова показують, яка сила володіє вашим серцем. Якщо в ньому буде царювати Христос, тоді ваші слова відображатимуть красу, чистоту і пахощі характеру, сформованого за Його волею. Однак якщо вами керує ворог будь-якого добра, то у ваших словах звучатимуть його помисли...ВНО 175.5

Тільки з допомогою Христа ми можемо здобути перемогу над бажанням вимовляти різкі, нехристоподібні слова. Коли силою Христа ми відмовляємося висловлювати сатанинські навіювання, тоді гіркі паростки в нашому серці засихають і вмирають. Святий Дух може зробити мову запахом життя на життя^{25Рев'ю енд Геральд, 12 травня 1910 р.}.ВНО 175.6

Бог хоче, щоб ми допомагали одне одному та підтримували одне одного. Він хоче, щоб ми говорили слова надії й підбадьорення^{26Бюлетень Генеральної Конференції, 23 квітня 1901 р.}.ВНО 175.7