23 червня. Добрі і шанобливі слова

“Господь Бог Мені дав мову вправну, щоб уміти зміцнити словом змученого, Він щоранку пробуджує, збуджує вухо Мені, щоб слухати, мов учні” (Ісаї 50:4).ВНО 182.1

Яким був Христос у земному житті, таким повинен бути і християнин. Ісус — наш приклад не тільки в незаплямованій чистоті, а й у терпінні, м'якості і красі характеру. Він був твердим, немов скеля, коли йшлося про істину й обов'язок, однак залишався незмінно добрим і ввічливим. Його життя було досконалим втіленням справжньої люб'язності... Його присутність робила більш чистою атмосферу в домі, а Його життя було подібне до закваски, що діє в суспільстві. Добрий і непорочний, Він ходив серед недбалих, грубих, нечемних людей, серед користолюбних митарів, нечестивих самарян, воїнів-язичників, неотесаних селян та різноголосих натовпів.ВНО 182.2

Він говорив співчутливе слово то там, то тут, бачачи втомлених людей, змушених нести важкий тягар. Він розділяв з ними їхній тягар і повторював їм уроки, яких навчився від природи, — уроки Божої любові й доброти. Він прагнув надихнути надією найбільш грубих і безнадійних грішників, наповнюючи їх упевненістю, що вони можуть стати непорочними і невинними, виховуючи такий характер, який наочно засвідчив би, що вони — Божі діти... Ісус займав почесне місце за столом митників, показуючи Своїм співчутливим добросердям, що Він визнає їхню людську достойність; і люди прагнули стати гідними Його довіри. Його слова проникали в спраглі душі з благословенною живильною силою. У них пробуджувалися нові прагнення; перед цими ізгоями суспільства відкривалися нові можливості.ВНО 182.3

Релігія Ісуса пом'якшує вдачу, якою б важкою і грубою вона не була, усуваючи всі шорсткості й кути в характері. Ця релігія робить слова ніжними, а поведінку привабливою. Навчаймося ж від Христа, як поєднувати високе почуття чистоти й цілісності з життєрадісною вдачею. Добрий, шанобливий християнин — це найсильніший аргумент на користь Євангелія^{38Там само}.ВНО 182.4