6 серпня. Жертовний шлях

“А до всіх Він промовив: Коли хто хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, бере свій хрест щоденно й іде слідом за Мною” (Луки 9:23).ВНО 228.1

Христос говорить, що ми повинні жити так, як жив Він... Він залишив для нас сліди на жертовному шляху. Ідучи життєвою дорогою, ми зустрічаємо багато можливостей для служіння. Усюди для нас відчинені двері, якщо ми бажаємо послужити. Правильно використовуючи такий талант, як мова, ми зможемо немало зробити для Господа. Слова — сила на добро, якщо їм надають ваги ніжність і співчуття Христа. Гроші, вплив, такт, час, сили — усе це довірені нам дари, які мають зробити нас більш корисними для оточуючих та більш здібними вшановувати нашого Творця.ВНО 228.2

Багато хто вважає за честь відвідати місця, де Христос жив на землі, ходити, де Він ходив, оглянути озеро, де Він любив навчати, долини й пагорби, на котрих часто спочивав Його погляд. Проте нам не обов'язково вирушати до Палестини, аби ходити слідами Ісуса. Ми знайдемо Його сліди біля ліжка хворого, у бідних оселях, на шумних вулицях великого міста — усюди, де є людські серця, котрі потребують утіхи^{6Там само, 29 лютого 1912 р.}.ВНО 228.3

Подібно до того як за смужкою живої зелені можна простежити шлях, яким тече струмок, що живить її, так і Христа можна було побачити у вчинках милосердя, які на кожному кроці позначали Його шлях. Де б Він не проходив, усюди люди дихали здоров'ям; де б Він не з'являвся, за Ним усюди прямувало щастя. Сліпих і глухих у Його присутності охоплювала радість. Обличчя Христа було Першим, що побачили багато очей у своєму житті. Його слова були першими, що почули їхні вуха... Його слова, звернені до неуків, відкрили для них джерело життя. Він обдаровував Своїми благословеннями щедро і невпинно. Це були скарби вічного життя, щедрий Господній дар для людини^{7Там само, 25 квітня 1912 р.}.ВНО 228.4

Мільйони й мільйони душ, які стоять на краю загибелі, сковані ланцюгами неуцтва і гріха, ніколи не чули про любов Христа до них. Якби ми були на їхньому місці, а вони — на нашому, яку допомогу ми бажали б отримати від них? На нас покладений священний обов'язок: у міру сил надати їм саме таку допомогу. Принцип життя Христа, згідно з яким кожен буде суджений того дня, гласить: “Отже, все, що тільки бажаєте, щоби чинили вам люди, те чиніть їм і ви”^{8Там само, 29 лютого 1912 р.}.ВНО 228.5