13 серпня. Перемагайте самолюбство

“Як і я в усьому всім догоджаю, не шукаючи своєї користі, але користі багатьох, щоб вони спаслися” (1 Кор. 10:33).ВНО 235.1

У серцях багатьох людей є така риса, як самолюбство, яке прилипло до них, немов проказа. Вони так довго керувалися власними бажаннями, задоволеннями і вигодами, що вже не відчувають, що їх потребують інші люди. їхні думки, наміри, зусилля звернені на самих себе. Вони живуть для себе і не мають безкорисливого людинолюбства, яке при виявленні зростатиме й міцнітиме, поки життя задля добра ближніх не стане приносити їм велику радість. Це себелюбство слід зауважувати й долати, бо воно — тяжкий гріх у Божих очах. Самолюбним людям потрібно виявляти більше зацікавленості в ближніх, бо таким чином вони приведуть свої душі в більш тісне спілкування з Христом, сповняться Його Духом, пригорнуться до Нього з такою силою, що ніщо не зможе роз'єднати їх з Його любов'ю^{21Рев'ю енд Геральд, 13 липня 1886 р.}.ВНО 235.2

Менш за все можна позаздрити людині, котра замкнула своє співчуття у власному серці. Найбільше добра від життя і справжню радість мають ті, хто отримує, аби віддавати. Ті ж, хто живе для себе, завжди в нужді, оскільки ніколи не бувають задоволені. Якщо люди замикають співчуття у своєму егоїстичному серці, там немає християнства. Ми повинні привносити світло і благословення в життя ближніх. Господь обрав нас Своїми посередниками, через яких може виливати Свої благословення^{22Рукопис 99, 1902 р.}.ВНО 235.3

Настане час, коли земля хитатиметься, як колиска. Проте невидимі нині думки, цілі й діла Божих працівників з'являться великого останнього дня відплати і нагороди. Те, що сьогодні в забутті, з'явиться тоді як свідчення або на оправдання, або на осудження.ВНО 235.4

Любов, чемність, самопожертва ніколи на пропадають марно. Коли Божі вибранці перейдуть від тління до нетління, тоді відкриються їхні добрі слова і залишаться на вічні часи. Жодний учинок, здійснений у безкорисливому служінні, яким би малим або простим він не був, не пропаде. Завдяки заслугам зарахованої праведності Христа пахощі таких слів і вчинків збережуться навіки^{23Рев'ю енд Геральд, 10 березня 1904 р.}.ВНО 235.5