22 серпня. Бог ушановує покірних

“Бо кожний, хто підноситься, буде понижений, а хто понижується, буде піднесений!” (Луки 14:11).ВНО 244.1

Бог ушановує тих, хто упокорюється перед Ним. Мойсей, котрий засмутився через незадоволення і нарікання народу, якого Господь провадив до Обітованої Землі, благав Бога дарувати йому запевнення в Його присутності... І Господь сказав: “Сам Я піду, — і введу тебе до відпочинку” (Вих. 33:14).ВНО 244.2

Підбадьорений запевненням щодо Божої присутності, Мойсей не заспокоївся і наважився просити про більше благословення. “Покажи мені славу Свою!” (текст 18). Ви гадаєте, Бог засудив Мойсея за самовпевненість? У жодному разі. Мойсей попросив про це не через безцільну цікавість. У нього була певна мета. Він бачив, що не зможе виконати Божу справу власними силами. Він знав, що, отримавши більш ясне уявлення про Божу славу, зможе просуватися у своїй важливій місії не власною силою, а завдяки силі Всемогутнього Бога. Мойсей усією душею прагнув Бога; він прагнув більше знати про Нього, щоб відчувати Божу присутність у всіх надзвичайних обставинах і труднощах. Не себелюбство примусило Мойсей просити явлення Божої слави. Його єдиним бажанням було найкращим чином прославити свого Творця.ВНО 244.3

Бог знає наміри й задуми серця, і Він розумів мотиви, якими керувався Його вірний слуга, висловлюючи своє прохання... “І перейшов Господь перед лицем його, та й викликнув: ‘Господь, Господь, — Бог милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий’” (Вих. 34:6).ВНО 244.4

Мойсей володів справжньою покорою, і Господь ушанував його, показавши йому Свою силу. Він також ушанує всіх, хто всім серцем служитиме Йому, як служив Мойсей. Він не вимагає, щоб Його слуги здійснювали служіння своїми силами. Господь наділяє Своєю мудрістю тих, у кого покірне розбите серце. Праведність Христа піде перед ними, і слава Господня буде їхньою нагородою. Ніщо в цьому світі не може зашкодити тим, хто удостоєний честі насолоджуватися близьким спілкуванням з Богом. Нехай земля трясеться під їхніми ногами, нехай захитаються основи світу, — їм нема чого боятися^{34Рев'ю енд Геральд, 11 травня 1897 р.}.ВНО 244.5