Як би довго нам не довелося йти шляхом вічного життя, ми повинні частіше згадувати про милості Небесного Отця до нас, черпаючи надію й мужність з обітниць Його Слова... Петро знав, як важливо не втрачати пильності в християнському житті, відчував спонукання Святого Духа наставляти віруючих щодо необхідності виявляти крайню обачність у повсякденному житті...ВНО 304.2

“Буду постійно нагадувати вам”. О, якби ми завжди пам'ятали, що слугує для нашого вічного добра, то не брали б участі в жодному безумстві або марній розмові! Перед нами — завдання усього життя. Це завдання — намагатися зробити більш твердим наше покликання й обрання, керуючись ясними вказівками Божого Слова...ВНО 304.3

Багатьом поганим моментам ми дозволяємо пройти непоміченими, тоді як благочестивою розмовою могли би послужити добрим прикладом, який став би докором для лиходіїв. Ми не можемо дозволити собі власним прикладом заохочувати погану поведінку. Будемо прагнути до Небес та остерігатися пекла. Великим церквам... загрожує особлива небезпека опустити прапор. Там, де збирається разом багато віруючих, знаходяться люди, які стають більш безтурботними й байдужими, ніж якби вони були ізольованими і стояли самостійно. Однак навіть за несприйнятливих обставин ми можемо пильнувати в молитві і слугувати прикладом у благочестивій розмові, яка буде могутнім свідченням на користь Істини... Нам не личить промовляти слова, які можуть позбавити наших ближніх мужності на християнському шляху. Христос віддав Своє життя, щоб ми могли жити з Ним у славі. Усю вічність Він носитиме на Своїх руках сліди жахливих цвяхів, якими був прибитий до Голгофського хреста...ВНО 304.4

Нині ми готуємося до майбутнього вічного життя. Незабаром, якщо залишимося вірними, побачимо, як ворота Божого міста на блискучих петлях відчиняться, щоб народи, які зберігали Істину, увійшли до своєї вічної спадщини^{30Рукопис 23, 1910 р.}.ВНО 304.5

18 жовтня. Послідовники Агнця

20 жовтня. Уподібнення до Христа через самозречення